Життя на паузі: мільйони українців зіткнулися з тривалим переміщенням

Карпати, 13 травня 2022 – Саша, Маша і Даша* граються у хованки під столом у тимчасовому прихистку для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), де вони зараз мешкають із батьками, Оксаною та Андрієм*. Коли розпочалася війна, Саші ледве виповнився рік, а її сестрам — 4 і 6 років.

Родина утекла з села на Сумщині, розташованому лише за сотню метрів від кордону з Росією. Упродовж кількох тижнів всі дороги довкола села були заблоковані через наступ російської армії. За першої можливості родина спакувала речі і на авто вирушила на захід України.

«Ми не знали, що становило більшу небезпеку – залишатися чи ризикнути і поїхати через місцевість, де тривали активні бойові дії. Нам вдалося втекти. Як і багато інших переселенців, ми думали, що покидаємо домівку на тиждень або два. Нині ж уже минув місяць відтоді, як ми поїхали, і ніхто не знає, коли можна буде повернутися додому. Саша і Маша надто малі, аби щось розуміти, а от Даша вже усвідомлює, що йде війна», — розповідає Андрій.

Нині родина мешкає у віддаленій місцині в Карпатах, за понад тисячу кілометрів від рідної домівки. Їм пощастило знайти прихисток у національному заповіднику. Коли розпочалася війна, кілька інших природних заповідників відчинили свої двері для українських переселенців, ставши для них тимчасовим домом, оточеним спокоєм гір.

У партнерстві з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів і завдяки фінансуванню від Міністерства закордонних справ, Співдружності націй та розвитку Великої Британії, Міжнародна організація з міграції (МОМ) надала підтримку цим щойно устаткованим колективними центрам для ВПО. Завдяки допомозі було покращено стан житлових приміщень та ванних кімнат, встановлено вуличне освітлення, а також систему очищення води і каналізації.  МОМ надала центрам меблі, постіль, обладнання для кухні та засоби гігієни.

«Спочатку ми планували відкрити наше помешкання для потреб туристів у травні, але спалахнула війна, і довелося діяти швидко, — пояснює директор природного заповідника Михайло Нечай. — Були проблеми з системою каналізації, і це створювало багато незручностей, адже щодня прибувало дедалі більше людей. МОМ придбала усе необхідне обладнання і допомогла встановити систему».

На кухні Вікторія* готує обід для своєї родини. Вона приїхала в Карпати з синами Миколою* та Андрієм*, і матір’ю похилого віку. Вони були змушені втікати від війни з міста Бердянськ у Запорізькій області, який нині перебуває під контролем російських військ. Їхня подорож тривала чотири довгих дні.

«Ми залишалися в окупованому Бердянську якомога довше, але ситуація ставала дедалі загрозливішою. З’являлися повідомлення про те, що люди зникають, їх заарештовують і тримають десь. Я дуже боялася за своїх синів. Коли ми поїхали, то усвідомили, що це дорога в нікуди. Ми їхали через заміновані поля та військові блокпости, де нас щоразу зупиняли. Мого 18-річного сина змушували роздягатися, адже російські військові обшукували кожного чоловіка, шукаючи сліди приналежності до збройних сил України», — пригадує Вікторія.

Відчуття невідомості та непевності залишається з ними і зараз. Знайшовши відносно безпечне помешкання, Вікторія зосереджена на тому, аби забезпечити добробут своєї родини. Її сини продовжують навчатися онлайн і вся родина планує залишатися в Україні. Втім, війна триває вже третій місяць і це означає, що їхнє переміщення може стати затяжним. Невдовзі їм, імовірно, доведеться шукати житло на більш тривалий період.

Починаючи з 24 лютого, західні регіони України стали головним напрямком для ВПО і вже прихистили близько 3 мільйонів переселенців. Потенціал місцевих громад уже на межі. Водночас майже половина ВПО (47%), які переїхали у західні регіони, розглядають можливість подальшого переселення, згідно з останнім дослідженням МОМ.

«Я боюся, що Бердянськ залишиться за завісою, якщо ми розумієте, що я маю на увазі. Ми молимося за те, щоб повернутися додому. Але цієї миті, я відчуваю, ніби наші життя, наш психологічний стан, поставлено на паузу. Сподіваюся, це не надовго. Я вірю. Дуже хочу в це вірити».

*Імена було змінено з міркувань безпеки

Автор Ірина Тимчишин, МОМ Україна