Загартовані війною: як зберегти стійкість у буремні часи

Чотири місяці повномасштабної війни мали колосальний вплив на психічне здоров'я людей в Україні, але зі страждання та болю проростають стійкість та адаптивність, що прокладають шлях до відновлення.

Нормальні реакції на ненормальні ситуації

«На початку війни люди перебували у критичному стані. Вони не спали і не їли кілька днів поспіль, ховаючись у підвалах; їм доводилось долати довгий і важкий шлях, дістаючись безпечних місць виснаженими як фізично, так і емоційно, — пояснює Ольга, психологиня мобільної медичної клініки МОМ на Львівщині. —  Серед цього хаосу люди до кінця не усвідомлювали, через що вони проходять».

Коли у лютому до Львова прибули перші евакуаційні потяги, Ольга надавала людям кризову психологічну допомогу. Вона бачила страх, тривогу, гнів та апатію — складний комплекс емоцій та психологічних реакцій, які невдовзі стали нормою на переповненому вокзалі та у гуманітарному хабі, організованому на стадіоні «Арена Львів».

Люди використовували різні способи, аби впоратися з безпрецедентним стресом і тривогою, через які вони проходили, зустрічаючи нові виклики, підтримуючи членів сім'ї або просто змагаючись за те, щоб вижити. Однак мільйони українців, які традиційно не бажають звертатися по психологічну допомогу, залишились сам на сам із власними переживаннями. Щоб полегшити тягар їхнього стресу, з квітня мобільні клініки МОМ надають людям у Львівській області медичні послуги та психосоціальну підтримку.  

«У нас може бути різний досвід, але нас поєднує війна та переміщення. Ми тут, щоб розповісти про методи, які допоможуть вам знизити рівень стресу та тривоги та подбати про свій психологічний стан. Якщо ви знаєте, як дбати про себе, то зможете подбати і про своїх близьких», — з таких слів психологи розпочинають групову консультацію біля центру колективного проживання переселенців у Яворові. 

Психологи, які працюють з виконавчим партнером МОМ, Шпиталем ім. Андрія Шептицького, тепер регулярно проводять індивідуальні, сімейні та групові консультації з дітьми, підлітками, подружніми парами, чоловіками, жінками та людьми літнього віку серед ВПО та членів приймаючих спільнот. Під час групових консультацій людям розповідають про те, як впоратися зі стресом, зрозуміти зв'язок психічного та фізичного здоров'я та змінити свої реакції. Консультації проводять в безпечному, приватному та комфортному місці в центрах ВПО або мобільних клініках МОМ.

Гаряча лінія емоційної підтримки МОМ також приймає дзвінки 24/7, аби підтримати людей в Україні. З 24 лютого 30 психологів, які працюють на лінії, надали понад 2,8 тис. консультацій англійською, українською та російською мовами.

Стійкість торує нові шляхи

Після того, як люди знаходять безпечне місце та задовольняють свої основні потреби, приходить інша хвиля почуттів: туга за минулим та невпевненість щодо майбутнього. Намагаючись пристосуватися до нової реальності та жити теперішнім, люди розвивають у собі унікальні стратегії стійкості, щоб долати труднощі та ставати сильнішими.

«Одного разу 13-річна дівчинка, чий будинок був зруйнований, показала мені свою улюблену мобільну гру, в якій можна було спроєктувати та прикрасити дім, — згадує Ольга. — Так дитина, яка втратила свою оселю, знайшла унікальний спосіб впоратися зі своїми емоціями, створивши новий будинок, хоча поки що і віртуальний».

Арт-класи та ігри особливо допомагають дітям, яким може бути складно знайти слова для вираження своїх почуттів. Однак деякі з них все ще потребують підтримки психологів, оскільки у своєму юному віці вони стали свідками жахів війни та були вирвані зі свого звичного соціального оточення.

Інше поширення почуття, яке намагаються полегшити психологи МОМ, — це самотність. Багато родин в Україні були роз’єднані війною: фізично, коли хтось з подружжя змушений залишитися в Україні, або емоційно через свої погляди чи переконання.

«Ще до війни ми дивилися багато тривожних новин, але моя сім'я думала, що я просто надто гостро реагую. Вони не розуміли мене, а я почувалась самотньою. Проте коли почалася війна, наша родина об'єдналася, і тепер ми підтримуємо одне одного, чим можемо», — розповідає після психологічної консультації мешканка Львівщини.

Оскільки Україна переживає другу хвилю масового внутрішнього переміщення за останні вісім років, багато хто вже знає, що означає починати все спочатку.

Немає єдиного рецепта, який працює для всіх, але що може допомогти переселенцям, —  це зміна ставлення, коли приймаючі спільноти перестають бачити у переселенцях жертв ситуації і надають їм можливості для розвитку, волонтерства та нового способу життя. 

«Усе залежить від ставлення людини. Ми дивимось на ситуацію так: раніше ми жили у вузькому сімейному колі, а тепер – можемо його розширити. Щодня ми знаходимо нові заняття: прогулятися до озера, сходити до церкви, допомогти іншим», — розповідає подружжя з Харкова, яке зараз мешкає з 80 іншими переселенцями у спортивній школі у Львівській області.

Діяльність МОМ у галузі психічного здоров'я та психосоціальної підтримки в Україні можлива завдяки підтримці Європейського Союзу, Бюро у справах народонаселення, біженців та міграції Державного департаменту США, а також урядів Канади та Японії.

Якщо ви постраждали від війни і потребуєте допомоги – зателефонуйте на гарячу лінію емоційної підтримки МОМ.

* Імена були змінені з метою конфіденційності.