Віра, яку не зламати війною: історія Євгенії

Хмельницький — У тихому містечку Дружківка, що у Донецькій області, Євгенія вела спокійне життя. Маючи власну квартиру та працюючи кранівницею, Євгенія кидала виклик ґендерним стереотипам, як і її мати, яка працювала зварювальницею на тому ж місцевому машинобудівному заводі. Спокійне та розмірене життя Євгенії змінилося, коли війна Росії проти України наблизилася до її рідного міста. 

«Моє життя було спокійним. Я приходила з роботи, готувала, водила сина на дитячий майданчик. Улітку ми їздили на море або ходили по гриби у ліс. У нас було прекрасне життя. З 13 років я також співала у церковному хорі. Зараз мені не до співів», — розповідає Євгенія про своє життя у Дружківці до війни. 

На початку 2022 року Дружківка стала обʼєктом постійних обстрілів. Євгенія боялася за безпеку і благополуччя свого маленького сина, зіткнувшись із жахливою реальністю вибухів в її колись спокійному та мирному місті: «Один із ракетних обстрілів поцілив прямо у нашу вулицю. Кілька будинків були повністю зруйновані, наче їх там ніколи і не було. Наш будинок уцілів, але той, що був навпроти, склався, наче картковий». 

Страх перед наближенням бойових дій і можливістю блокади підштовхнуло її до непростого рішення — разом із сім'єю виїхати з рідного міста і шукати притулку деінде. За допомогою волонтерів та працівників заводу Євгенія залишила рідні вулиці Дружківки.  

«У мене дитина з особливими потребами і хвора мама, я зрозуміла, що повинна їх вивезти. Ми виїхали вранці, однією із зупинок евакуаційного поїзда був Краматорськ, буквально за кілька годин до того, як там стався обстріл залізничного вокзалу*. Як я вже пізніше дізналася, там загинув один з моїх колег із заводу. Його звали Толя». 

Сім'я тоді не знала свого кінцевого пункту призначення, вони вирушили у невідомість і врешті-решт знайшли прихисток у колективному центрі для переміщених осіб у Шепетівці Хмельницької області. Тут Євгенія зараз ділить скромну кімнату із сином і матір'ю. 

«Моя мама дуже хвора, у неї хворі легені. Вона захворіла через роботу на заводі. З кожним роком їй стає все гірше. А мій син має аутизм. Я не можу зараз працювати, бо доглядаю за ними обома», — розповідає Євгенія. 

Піклуватися про два покоління сім’ї — поєднувати турботу про сина та догляд за хворою матір’ю виявилося непростим завданням для Євгенії. Проте, незважаючи на всі труднощі, її дух залишається незламним. Навіть у важкі часи Євгенія тримається за радісні моменти, які все ще дарує життя. 

«Я дивлюся на життя позитивно. Завжди треба бути вдячною за те, що маєш. Навколо завжди є добрі люди, які допоможуть», — каже Євгенія. 

У себе вдома Євгенія знаходила радість, підтримку та відчуття спільноти, співаючи у церковному хорі. Однак тепер вона говорить про це в минулому часі, адже церкву зруйнувала російська ракета: 

«Балістична ракета влучила у дитячий садок на розі нашої вулиці, від нього залишився тільки пил. І нашу церкву зруйнувало, тріщини пішли до фундаменту, дах впав». 

Відчуття втрати можна майже відчути на дотик, коли Євгенія розмірковує про зруйновану церкву, розірвані зв'язки в громаді, друзів і колег, які вже стали жертвами війни. Вона говорить про сум за домівкою, яка вже не може забезпечити почуття безпеки.  

Шлях Євгенії з Дружківки до Шепетівки є символом незліченних історій  переміщення людей з різних регіонів України, охоплених війною. Поки світ спостерігає за затяжною гуманітарною кризою, Євгенія нагадує нам, що надія може вистояти навіть перед обличчям неймовірних випробувань. 

*У квітні 2022 року російська ракета влучила у залізничний вокзал у Краматорську. Внаслідок удару загинули 63 людини (в тому числі 9 дітей).  

МОМ підтримала колективний центр для переселенців, де мешкає Євгенія, встановивши бойлери, зробивши косметичний ремонт, встановивши нові душові кабіни, замінивши старі двері та вікна, а також надавши мешканцям набори гуманітарної допомоги. Підтримка направлена на зміцнення почуття стабільності та гідності у таких людей, як Євгенія, які долають труднощі, пов'язані з переміщенням.  Допомога стала можливою завдяки Європейському Союзу та Агентству США з міжнародного розвитку.