Від руїн до відновлення: підтримуємо відбудову України

Ізюм/Чернігів — У той час як громади по всій Україні борються зі спустошенням та руйнуваннями, спричиненими роками війни, важливо спрямовувати зусилля на відбудову та підтримувати надію на відродження країни.  Відновлення зруйнованих будинків та інфраструктури дає можливість українцям повернути собі свої домівки, свої громади та своє майбутнє. 

78-річна Валентина пам'ятає безтурботні довоєнні дні, коли вони з чоловіком щойно вийшли на пенсію і планували спокійні роки у місті Ізюм, де вони прожили більшу частину свого життя. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, вони відмовилися залишити свій дім, стійко витримуючи невизначеність та руйнування. 

«Ми провели тут усе своє життя і хотіли так само спокійно провести спокійні роки на пенсії, — згадує вона. — Коли почалася війна, ми не поїхали: це наш дім, наша земля». 

Найтяжчі моменти подружжя пережило, коли їхнє місто було в облозі, а будинок пошкодили осколки снарядів: «Одного ранку на наш будинок впали уламки ракети. Я тоді подумала, що нам на дах приземлився літак: звук був такий гучний і сильний, що я була впевнена, що будинок завалиться. Через завдані пошкодження дах, звісно, почав протікати. У нашій квартирі скрізь стояли відра з водою». 

МОМ відремонтувала понад 20 багатоквартирних будинків в Ізюмі, які були пошкоджені внаслідок бойових дій, в тому числі й будинок Валентини. Ремонт включав в себе встановлення нових дверей, вікон і дахів. Валентина каже, що через фінансові труднощі вони не змогли б самостійно відремонтувати пошкоджений дах, що призвело б до тривалого протікання та подальшого руйнування будинку. 

У Чернігові Андрій зіткнувся зі схожими труднощами. Снаряди не завдали йому поранень, але пошкодили його будинок і сад. 

Андрій був у своєму саду, коли снаряди поцілили у його подвірʼя. Гараж, теплиця та будинок серйозно постраждали. 

«Я багато чого відремонтував сам — зробив те, що міг, але все сам не зробиш. Дах просто піднявся, коли стався вибух». 

Ремонтні бригади МОМ повністю відремонтували дах у будинку Андрія. Такі зусилля допомагають постраждалим від війни перейти від виживання до активної відбудови та почати думати про майбутнє з надією та планами. 

Хоча Андрій щасливий, що незабаром знову матиме власний дах над головою, він зізнається, що його улюблена частина господарства —  це гараж: «Це моя майстерня. Я люблю возитися з електронікою, це моє хобі», — каже Андрій, який самостійно ремонтує все: від телефону до пральної машини. 

Андрій працює логістом на найбільшому в Україні виробництві троянд.  До війни він регулярно приносив додому рожеві та кремові троянди —  улюблені квіти його дружини. Сьогодні він вдома сам. Дружина з дев'ятирічною донькою та п'ятнадцятирічним сином перебувають у Польщі.  Андрій сподівається, що ремонт у поєднанні з безпечнішою ситуацією в його селі означатимуть, що його сім'я скоро зможе возз'єднатися.    

«Моя сім'я чекає, щоб я закінчив ремонт будинку перед їх поверненням. Вони живуть у Польщі вже більше року», — додав він. Поки Україна йде важким шляхом відновлення, Валентина, Андрій і незліченна кількість інших людей демонструють важливість повернення до нормального життя і відчуття безпеки, яке дають домівки. 

Одразу після розгорання війни існує негайна і очевидна потреба у наданні невідкладної допомоги — їжі, води та медичних послуг. Але не слід недооцінювати важливість якнайшвидше розпочати відновлення в Україні. Домівки не просто надають прихисток — вони несуть відчуття повернення до звичайного життя, безпеки та гідності для тих, чия доля була докорінно змінена.  

Кожна закладена цеглина, кожна знову відкрита школа і кожен відремонтований будинок є важливим і необхідним кроком на шляху до відновлення.  

Допомога МОМ Валентині та Андрію стала можливою завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу.