В очікуванні повернення додому: як переселенцям із Харкова живеться на Вінниччині

Доступ до води, їжі, зручного ліжка, холодильника, пральної машини та інтернету — ці раніше базові потреби на п'ятий місяць війни все ще залишаються викликом для мільйонів переселенців. Міжнародна організація з міграції (МОМ) за підтримки донорів і у співпраці з місцевою владою та громадськими організаціями докладає зусиль, щоб забезпечити необхідні умови та гідний побут в колективних центрах ВПО та приймаючих громадах. 

Дорога в нікуди

Маріанна разом із чоловіком та трьома дітьми й самі пережили обстріли ракетами та градами в рідному Харкові. Виїхали аж на 46й день від початку бойових дій. Жінка пригадує, як допомагали сусідам ховатися від ракетного дощу: родина жила на цокольному поверсі і багато мешканців з верхніх поверхів шукали прихистку у неї. 

«Ми розібрали всі меблі і закрили ними вікна, а замість меблів настелили ковдри, покривала, все, що мали. У двокімнатній квартирі ми розмістили 15 людей, і всі вночі приходили, стукали, коли починався обстріл. Пам’ятаю день, коли я в куток сховалася, поклала однорічну доньку Соню біля себе, і хотілося кричати», — розповідає Маріанна. 

Коли у сусідньому будинку ракета знищила цілий під’їзд, родина наважилася виїхати. Прямували до Чернівців, але не встигли до комендантської години і, зрештою, знайшли прихисток в колективному центрі для ВПО у Вінниці. 

Вінницю ми вибрали випадково

До початку війни Дмитро успішно займався власною справою, але все кардинально змінилося. Залишати рідний Харків сім’я не хотіла. «Якби не трирічний син, ми б, мабуть, нікуди не поїхали», — пояснює чоловік. 

Вже після того, як вони поїхали, вибуховою хвилею пошкодило дах будинку, в якому мешкала родина, але сама споруда вціліла. До Вінниці вимушені переселенці приїхали з єдиною сумкою, заповненою дитячими речами та зимовим одягом для дорослих. «Маю дві-три футболки, які треба часто прати, а дитячий одяг — ще частіше», — каже чоловік. Сумуючи за Харковом, родина намагається облаштуватися на новому місці, а Дмитро прагне відновити власний бізнес, хоча і з меншим обсягом. 

«Якби не сусіди, не знаю, чи вибралися б з того пекла»

Юлія сама виховує трьох дітей, зокрема й доньку із синдромом Дауна. Коли один зі снарядів поцілив у сусідній двір, убивши сусідку, вона зрозуміла, що треба рятуватися втечею. Громадський транспорт у Харкові вже не працював, а власного не було, тож родина вирішила дістатися до сусіднього населеного пункту пішки. Уже на виході з села зустріли сусідів  — сімейну пару, у якої шестеро дітей. Вони саме пакували речі у свій бус. «Коли дізналися, що ми збираємося йти кілька десятків кілометрів пішки, не роздумуючи, запропонували їхати з ними. Почали витягати свої речі з авто: візочок, мікрохвильовку, валізи з речами, щоб звільнити місце для нас. Якби не сусіди, не знаю, чи вибралися б з того пекла», — каже Юлія. 

Усі разом дісталися Вінниччини, де зараз мешкають в одному з сіл. Коли дізналися, що їхній будинок зруйновано, довго плакали. Турбота про дітей допомагає Юлії зберігати стійкість, хоча спланувати подальше життя наразі неможливо.  

Гідні умови для людей — пріоритет для МОМ

У перші найскладніші дні сім’я Юлії отримала від місцевої організації ВОПО «Джерело надії», що є виконавчим партнером МОМ, харчі, засоби особистої гігієни та грошову допомогу для облаштування тимчасового помешкання. Окрім того, жінці допомогли із оформленням грошових виплат від ООН та проконсультували щодо подання заяви на компенсацію за зруйноване житло. 

Аби забезпечити найнагальніші потреби переселенців, МОМ надає громадам і центрам розміщення ВПО непродовольчі товари, пральні машинки і сушарки, кухонні набори, засоби гігієни, здійснюючи ремонти колективних центрів та покращуючи санітарні умови. 

Хоча умови в тимчасових прихистках стають комфортнішими, переважна більшість переселенців очікують можливості повернутися. Згідно з останнім звітом МОМ, понад 5,5 мільйона переміщених українців повернулися до своїх домівок в Україні, особливо на північ країни та до Києва. Водночас кількість внутрішньо переміщених осіб залишається високою – понад 6,2 мільйона.