Стійкість та надія: як переміщені українці будують нове життя

Дніпро — Через війну в Україні незліченна кількість людей стали вимушеними переселенцями, а їхнє життя перевернулося через потрясіння, що охопили країну. Серед цих переселенців — Віра та Олександр, двоє українців, які, незважаючи на неймовірні труднощі, не втрачають надії побудувати нове життя в умовах переміщення.  

«Я прожила в Херсоні під контролем російських військ 11 нестерпних місяців. Але навіть після того, як Херсон повернувся під контроль України, мені довелося покинути рідне місто через постійні обстріли», — розповідає Віра, яка переїхала до Дніпра з Херсона у січні 2023 року. Подорож далася важко, Віра не могла взяти з собою багато і опинилася на новому місці маючи лише зимовий одяг та декілька інших речей.  

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну Віра вела спокійне життя пенсіонерки. Раніше вона працювала начальницею цеху з виробництва бавовни на міській фабриці. Місяці, коли Херсон перебував під військовим контролем Російської Федерації, залишили тяжкий слід в житті Віри. Деталі особистої історії МОМ не розголошує з міркувань безпеки. 

Наразі вона мешкає у гуртожитку і влаштувалася на роботу прибиральницею у торговому центрі, щоб забезпечити себе фінансово. Однак заробітньої плати недостатньо і Віра потребує гуманітарної допомоги. У рамках програми МОМ із захисту Віра отримала необхідний одяг та взуття, а також продукти харчування та засоби гігієни. 

«Я вірю, що обов'язково повернуся додому. А поки що треба будувати своє життя тут і сподіватися на краще. Стає набагато легше, коли знаєш, що тобі допоможуть і підтримають», — каже Віра. 

Програма захисту МОМ в Україні підтримує людей, які пережили такі ситуації, як напади на цивільних осіб, катування або жорстоке, нелюдське, таке, що принижує гідність, поводження чи покарання. Це можуть бути чоловіки, жінки, люди похилого віку, особи з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи (зокрема, ті, що були переміщені неодноразово), ті, хто повернулися до свого місця проживання, діти без супроводу дорослих та розлучені з сім'ями, а також особи, які постраждали від торгівлі людьми, експлуатації та насильства, пов'язаного з війною. У січні-листопаді 2023 року МОМ та партнерські НУО надали індивідуальну допомогу 6 473 людям із зазначеними вище потребами у захисті (75% жінок, 25% чоловіків). 

Історія Олександра схожа на історію Віри.  Він та його батько місяць перебували під постійними обстрілами у Рубіжному. Їхній будинок був пошкоджений осколками, а вікна вибило вибуховою хвилею, у результаті чого будинок став холодним і майже непридатним для життя. 59-річний Олександр зрозумів, що потрібно виїжджати, але йому було важко переконати свого 80-річного батька у необхідності залишити рідне місто заради безпеки.

«Дуже важко переконати людей такого віку евакуюватися. Мені це вдалося лише тоді, коли в наш будинок влучили безпосередньо. На той момент на нашій вулиці залишилося лише п'ять будинків». 

Шлях до Дніпра був важким, адже організована евакуація з Рубіжного була неможливою через зростаючу небезпеку. Батько Олександра, не витримавши стресу, помер через два тижні після того, як вони опинилися у безпеці у Дніпрі. Олександр залишився сам у чужому місті і пережив період ізоляції та відчаю: 

«Через весь той величезний стрес батько прожив лише два тижні після нашого приїзду сюди. Я поховав його в Дніпрі. Я залишився сам в абсолютно незнайомому місті. На місяць чи два я був відірваним від життя. Я мав щось робити, шоб не втратити себе остаточно». 

Вирішивши почати нове життя, Олександр активно шукав роботу і погоджувався на будь-яку можливість, здебільшого на низькооплачувані підробітки. Як і багато інших вимушених переселенців, Олександр потребує гуманітарної допомоги. МОМ надала Олександру речі першої необхідності напередодні зими, зокрема невеликий холодильник, постільну білизну та ковдри, засоби гігієни та термоси для гарячих напоїв. 

«Головне — не здаватися і продовжувати шукати щось хороше у кожному дні. Адже ніхто не проживе наше життя за нас», — каже Олександр. 

Історії Віри та Олександра — історії багатьох переселенців, про життєстійкість, яка допомагає їм витримати та не здаватися. Шлях переселенців нелегкий, але рішучість долати труднощі — це те, що допомагає починати життя заново. Допомога МОМ Вірі та Олександру стала можливою завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу.