Спалені мрії: 100 днів війни в Україні

Наталя утікала через поле разом із 5-річним сином Тимофієм та мамою Тамарою. Озираючись, вони бачили, як після авіанальоту горить їхній будинок. «Упродовж тижня ми ховалися в холодному підвалі, дослухаючись до звуків обстрілів. Коли ми побачили, що до Бородянки наближаються військові гелікоптери, ми зрозуміли — або зараз, або ніколи. Ми схопили кілька речей і вибігли з дверей», — розповідає жінка. 

Власноруч вишита ікона Діви Марії нагадує Наталі про дім, який більше не існує. Ікона і крихітний рюкзак з іграшковими супергероями, що належить Тимофію, мандрували з ними кількасот кілометрів, поки родина утікала з Бородянки. До нещодавна зелене передмістя Києва стало свідком одних із найзапекліших боїв, відколи почалася військова агресія Росії.

Місцеві волонтери, двох із яких згодом убили, допомогли родині сісти на один з евакуаційних автобусів, що прямував на західну Україну. Відтоді Наталя та її сім’я поневірялися у кількох тимчасових прихистках для переселенців, і згодом знайшли домівку у колективному центрі в Коломиї на Івано-Франківщині. Однак відчуття непостійності залишається з ними. Звідси Наталі, Тамарі й Тимофію нікуди іти, і що довше триватиме війна, то дужче зростатиме їхня потреба у довготерміновому житлі. 
 

Із 24 лютого, коли російські війська атакували Україну з повітря, моря та суходолу, Представництво МОМ в Україні надало допомогу близько 475 000 осіб. Це включало харчі, засоби гігієни, грошову допомогу, психологічну та психосоціальну підтримку, а також інформаційні матеріали для протидії торгівлі людьми, сексуальній нарузі та насильству. 

Багато українців почуваються виснаженими, наляканими і розгубленими, не маючи чітких планів на майбутнє. Однак вони також демонструють мужність і стійкість, залишаючись впевненими у тому, що зможуть відбудувати свої життя. У перші 100 днів російської агресії в Україні ми занотували історії Наталі, Тамари, Тимофія, Ірини та Костянтина. Вони  уособлюють долі мільйонів українців, які схопивши те, що було під рукою, були змушені тікати під звуки снарядів, що розривалися поряд. 
 

Живучи у класній кімнаті з двома собаками

 
Ірина та Костянтин, яким обом по 65 років, приїхали з Харківської області, що стала ареною жахіть війни та запеклих обстрілів. Після багатоденних спусків у бомбосховище і підйомів сходами на 10 поверх, подружжя літнього віку вирішили пакувати речі й, прихопивши двох собак, утекли в безпечніше місце на заході України. 
«Чути невпинні обстріли і звуки авіації над головою — це було дуже страшно. Ми зібрали речі за ніч і сіли в перший потяг. Їхали 27 годин, — розповідають Ірина та Костянтин. — Ми дуже хвилювалися, що нам не дозволять зупинитися в гуртожитку із песиками. Але всім подобається гратися з ними. Нам пощастило».  

Із початку березня вони мешкають в одному з гуртожитків у Стрию на Львівщині, де кілька поверхів виділили для родин переселенців, серед яких — багато осіб похилого віку, сімей з дітьми і осіб з інвалідністю. Вільний простір на одному з поверхів перетворили на дитсадок, а самі кімнати стали домівкою для людей, що були змушені утікати від війни. 

Попри всі незручності, Ірина та Костянтин не планують повертатися додому, адже там досі небезпечно. 
 

Від екстреної допомоги до відновлення 

Більшість шкіл, гуртожитків та інших помешкань, що відчинили двері для внутрішньо переміщених осіб, не були обладнані для розміщення такої великої кількості людей. Найпоширенішими проблемами є протікання каналізації, старі електричні системи та сантехніка, гнилі дерев’яні вікна, пошкоджені дахи та відсутність приватності.

На Закарпатті МОМ почала здійснювати ремонт старих приміщень. Наші мобільні ремонтні бригади невпинно працюють над покращенням житлових умов для тисяч сімей в Україні, які зіткнулися з проблемою тривалого переміщення.

МОМ також надає пральні машини та сушарки, гігієнічні набори, кухонне обладнання, матраци, подушки, ковдри та постільну білизну, а також встановлює водоочисні установки. 

Три чверті ВПО, опитаних МОМ наприкінці травня, зазначили, що грошова допомога є їхньою пріоритетною потребою. З березня МОМ надала таку підтримку понад 72 000 уразливих осіб, які постраждали від війни, у Закарпатській, Чернівецькій та Вінницькій областях. 

«Оскільки осінь і зима не за горами, необхідно знайти сталі рішення для розміщення та інтеграції внутрішньо переміщених осіб, — зазначив Голова Представництва МОМ в Україні Ан Нгуєн. — На додачу до екстреного гуманітарного реагування в Україні, ми підтримуватимемо зусилля щодо стійкості та відновлення».

Неурядова організація «Джерело надії» — один із найдавніших партнерів МОМ, відзначає важливість соціально-економічної підтримки внутрішньо переміщених осіб для їхньої успішної інтеграції у приймаючих громадах. Згідно з останнім звітом про переміщення МОМ, 64 відсотки ВПО, що були працевлаштовані до початку війни, втратили роботу і кожен п’ятий не має джерела доходів. Щоб підтримати економічне відновлення та сприяти створенню робочих місць, МОМ нещодавно запустила програму малих грантів для підтримки мікропідприємств та самозайнятих підприємців на Львівщині, Закарпатті, Київщині, Чернігівщині та Сумщині, а також ширшу ініціативу грантів для підприємств, які переїхали на Львівщину та Закарпаття.

Надання психосоціальної підтримки, зокрема первинної допомоги, індивідуальних або групових консультацій та тренінгів, залишається одним із ключових питань. Безкоштовна гаряча лінія МОМ 0 800 211 444 пропонує індивідуальну та конфіденційну підтримку за допомогою телефонних консультацій команди з 30 психологів. Крім того, мобільні клініки МОМ також надають послуги з психічного здоров’я на Львівщині та готуються до роботи в інших регіонах.

Автори: Відділ комунікацій МОМ