«Раніше я була як у темному коконі, а зараз маю нових друзів та знайомих, з якими часто ходимо на каву», – Ірина, переселенка з Краматорська, ділиться своїм досвідом участі в проєкті МОМ. Ініціатива надає учасникам можливість освоїти нову професію, а також пропонує психосоціальну підтримку.

Ірина переїхала до Білої Церкви у червні 2022 року, разом із чоловіком, сином і дочкою. Спочатку було надзвичайно складно — нове місто, нові люди та повна невизначеність. У Краматорську жінка працювала провідною бухгалтеркою. Після того, як в офіс влучила ракета, Ірина намагалась працювати дистанційно. Вона постійно перебувала у стані напруги та сильного стресу, тому що хвилювалась за безпеку та благополуччя своєї родини.

Ірина бере участь у групових заняттях з психосоціальної підтримки та розвитку навичок. Фото: МОМ/Анастасія Фуртас

Ірина почала шукати можливості професійного розвитку, щоб у разі втрати роботи мати можливість працювати в іншій сфері. Вона записалася на курси професійної перепідготовки, які надає МОМ, обравши курси пошиття одягу. Водночас Ірина відвідувала сеанси психосоціальної підтримки, які були заропоновані учасникам додатково до професійного навчання. Поступово вона почала знаходити нових друзів серед інших учасників програми. Спільне навчання та душевні розмови на сесіях психосоціальної підтримки створювали атмосферу єдності. Люди з різних куточків країни, які постраждали від війни, ділилися своїми історіями, ставали емоційно стабільнішими та знаходили підтримку одне в одному.

«Навіть після завершення курсів ми залишаємося на зв’язку з дівчатами в нашому чаті. Ми завжди ділимося важливою інформацією або запитуємо про якісь моменти, наприклад, як влаштувати дітей у садок. Якщо в когось виникають проблеми, всі одразу хочуть якось допомогти», – ділиться Ірина.

Одна сесія, присвячена тому, як впоратися зі стресом і панічними атаками, особливо запам’яталась Ірині. Вона почала використовувати методи, про які розповідали на сесіях, щоб допомогти своїм дітям. Наприклад, порахувати предмети навколо або дати відповідь на запитання «Що я чую?» і «Що я бачу?». Дітям Ірини такий підхід сподобався, бо нагадував гру. Зараз вони почуваються краще, а Ірина стала впевненіша, бо тепер володіє навичками, які допомагають підтримати сім’ю в таких складних ситуаціях.

Крім того, завдяки психосоціальній підтримці та сесіям розвитку навичок від МОМ, Ірина вдосконалила свої комунікаційні вміння: «Тепер я знаю, як виходити з конфліктних ситуацій. Тому що люди різні, і у кожного своя історія. Весь цей негатив може накопичуватися всередині, а потім, зрештою, вибухне — чи то на вас, чи на когось іншого. Але тепер я знаю, як із цим впоратися».

Здобуту впевненість Ірина коментує так: «Переживши стільки бід і горя, відчувши стільки болю, я не хочу накопичувати його в собі, я хочу бачити позитив у світі та оточенні. Я стала більш відкритою, і тепер не боюсь надсилати резюме на роботу, проходити співбесіди, звертатися за допомогою або інформацією, якщо це необхідно. Я відчуваю, що маю рухатися далі та, що зможу здолати будь-які перешкоди, які постануть у мене на шляху».

Світлана, ще одна учасниця програми психосоціальної підтримки МОМ. Фото: МОМ/Анастасія Фуртас

Із почуттями Ірини резонує і думка іншої учасниці програми — Світлани, переселенки з міста Попасна Луганської області: «Мене часто запитують, як я змогла вистояти, втративши все, що мала. Моя відповідь — бути відкритим цьому світу. Я рада, що втрата мого старого життя не кинула мене у відчай і ненависть до всього. Я зрозуміла це краще також завдяки сесіям з дівчатами».

«Я тут і намагаюся будувати нове життя в тих умовах, які маю зараз. На заняттях я навчилася шукати позитивні моменти та нарешті дозволила собі сміятися. Бо якщо загрузнути у всьому негативі, тоді життя зовсім зупиняється. Але поки ти жива, ти маєш рухатися вперед».

Обговорення результатів сесії, присвяченої впевненості в собі. Фото: МОМ/Анастасія Фуртас

Станом на листопад 2023 року програма МОМ, яка складається з курсів перекваліфікації та сесій підтримки психічного здоров’я, у Києві та Полтавській області змогла допомогти 337 особам, постраждалим від війни. Програма була корисною як для вразливих членів місцевих громад, так і для переміщених осіб, які разом навчалися на сесіях. Окрім опанування методів, які допомагають справлятися зі складними ситуаціями, учасники також навчились, як долати та справлятись зі щоденнимф стресом, пов’язаним із роботою. Групові заняття, проведені психологами та соціальними працівниками, створили безпечний простір для членів громад із різним життєвим досвідом, сприяли згуртуванню та розвитку навичок, необхідних у професійному житті.

«Багато тих, хто бере участь у програмах МОМ, походять з регіонів, де вони близько стикнулися з жахами війни, які тяжко на них вплинули. Люди втратили засоби до існування, а їхній психічний стан погіршився. Йдеться не лише про залишені будинки, втрату звичного оточення, дитячих іграшок, друзів чи робочих місць. Це також про відчуття втрати свого коріння та ідентичності, а також неможливість прогорювати втрату. Програма з психосоціальної підтримки та засобів до існування МОМ спрямована на самопізнання та здатність адаптуватися в нових професіях і ролях, що дає можливість людям, які постраждали від війни, рухатися вперед, незважаючи на важкі реалії. Через інтегрований підхід психічне здоров’я та психологічне благополуччя людей стає ключовим елементом для покращення їхніх можливостей у новому житті», — говорить доктор Хатем Марзук, старший менеджер Програми з ментального здоров’я та психосоціальної підтримки.

Посібник МОМ з питань психічного здоров'я та психосоціальної підтримки тепер доступний українською мовою. Переглянути посібник.

Проект реалізується за підтримки Уряду Японії.
 
Текст і фото Анастасії Фуртас, Представництво МОМ в Україні