Олександр приїхав до Вінниці у січні 2015 р. лише з двома валізами. До цього він рік їздив Україною в пошуках кращого місця, куди можна було би переселитися з його рідного Луганська. «Це був спонтанний вибір, я дійсно не знав, куди поїхати. У новорічну ніч написав назви усіх областей України на папірцях, заплющив очі і витягнув папірець із написом «Вінниця», – пригадує Олександр.

Менше ніж два роки потому, Олександр розповідає історію про пройдений шлях, сидячи у маленькій майстерні з ремонту меблів, яку він відкрив разом із братом. Кілька робітників у сусідній кімнаті ремонтують крісла. «Завтра наш восьмий робітник вийде на роботу на випробувальний термін, – каже Олександр. – Крім мого брата та мене, ще двоє переселенців працюють із нами».

Олександр виріс у родині із п’ятьма дітьми, в якій мати одна піклувалася про них. Перетяжка меблів була першою роботою Олександра, коли йому було 19 років. Потім він працював у сфері нерухомості, пробував інші види бізнесу. Проте, опинившись у Вінниці майже ні з чим у 2015 році, він вирішив почати з нуля і найнявся на роботу до місцевої майстерні з ремонту старих меблів. Через кілька місяців він підійшов до директора фабрики з ідеями щодо розширення бізнесу, але зустрів мало ентузіазму та звільнився з цієї роботи.

Олександр виріс у родині із п’ятьма дітьми, в якій мати одна піклувалася про них. Перетяжка меблів була першою роботою Олександра, коли йому було 19 років. Потім він працював у сфері нерухомості, пробував інші види бізнесу. Проте, опинившись у Вінниці майже ні з чим у 2015 році, він вирішив почати з нуля і найнявся на роботу до місцевої майстерні з ремонту старих меблів. Через кілька місяців він підійшов до директора фабрики з ідеями щодо розширення бізнесу, але зустрів мало ентузіазму та звільнився з цієї роботи.

На гроші, позичені рідними, Олександр придбав компресор та два степлери – ручний та пневматичний. «Разом із братом ми орендували гараж і почали займатися перетяжкою меблів там», – розповідає Олександр. Потім брати дізналися про проект МОМ із підтримки самозайнятості ВПО та населення, що постраждало від конфлікту, який фінансувався Міністерством міжнародного розвитку Великої Британії (DFID), та записалися на бізнес-тренінг. «Це така велика різниця, коли ти вмієш розраховувати cобівартість та рентабельність свого бізнесу», – каже Олександр.

Після того, як чоловік успішно захистив бізнес-план, він отримав від МОМ грант у вигляді необхідного обладнання. «Завдяки лише одній швейній машинці, яку ви придбали для нас, ми змогли створити п’ять робочих місць», – ділиться він та додає, що загалом із обладнанням, яке надала МОМ, вони можуть створити до 12 додаткових робочих місць.

В Олександра багато планів. Він прагне орендувати більше приміщення та зосередитися на виробництві меблів, що є вдвічі прибутковішим, ніж перетяжка. «Нещодавно ми створили вебсайт і це вже допомогло нам продати чотири дивани! Ми також хочемо відкрити шоу-рум та побудувати мережу магазинів. Наші меблі кращої якості та на даний момент ми тримаємо ціни відносно низькими. Тому є потенціал для того, щоб відкрити до десяти меблевих магазинів лише у Вінниці». Завдяки активній життєвій позиції Олександр також став волонтером громадської організації «Джерело надії», що є партнером МОМ у Вінниці. Він завжди радий приєднатися до громадських ініціатив, таких як кампанії з протидії торгівлі людьми, або інших заходів. «Я так багато працюю у моїй майстерні, що мені подобається будь-яка нагода зустріти нових людей та розширити мої горизонти», – каже він.

З 2014 до 2016 року за підтримки різних донорів МОМ провела бізнес- тренінги для понад 5 500 внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та членів місцевих громад по Україні, надала гранти у вигляді обладнання та оплати професійного навчання для більш ніж 3 300 бенефіціарів.

 

RELATED STORIES