Перед обличчям війни: громадські організації – партнери МОМ на передовій допомоги

Коли почалася війна, киянка Ірина поспіхом вивозила свою сім’ю у безпечніше місце. Захистити дітей у Києві було надзвичайно складно, адже 31-річна донька Ірини потребує особливих умов та цілодобової підтримки — вона народилася з ДЦП. 

Сьогодні Ірина разом із дочкою та сином і своїм літнім батьком проживає на Вінниччині, де знайшли прихисток понад 170 000 людей. Частка внутрішньо переміщених осіб серед населення області в цьому регіоні одна з найбільших. 

Команди МОМ та партнерські неурядові організації невпинно працюють, щоб поліпшити умови проживання переселенців, допомагаючи уразливим родинам, як сім’я Ірини. 

Познайомтеся з трьома організаціями, що вкорінені у місцевих громадах і допомагають не залишити нікого осторонь при втіленні програм гуманітарного реагування.
 
«Знаємо, як це — починати все спочатку» 

ГО «Об’єднання переселенців «Спільна справа» понад сім років тому створили переселенці, які тоді рятувалися з Донецької та Луганської областей.

«Ми з 2014 року — внутрішньо переміщені особи і пройшли складний шлях, тому розуміємо проблеми ВПО як ніхто інший, — каже голова організації Юрій Зиков. — Маємо досвід та готові ділитись ним з тими, хто цього потребує».
 

Сьогодні «Спільна справа» працює в 34 громадах Вінницької області, де проживають ВПО. Організація допомагає з гуманітарним реагуванням на потреби ВПО, координуючи списки бенефіціарів із обласною та місцевою владою та допомагаючи доставляти допомогу, надану МОМ.

Від молодіжних фестивалів до підтримки ВПО 

До війни команда ГО Центр молодіжних ініціатив «ТОП Молодь» займалась програмами розвиту молоді. У відповідь на безпрецедентну гуманітарну кризу організація переорієнтувала свої активності й допомагала МОМ впроваджувати реалізацію багатоцільової програми грошової допомоги для ВПО у 12 громадах Вінницької області. За перші три місяці війни МОМ підтримала готівкою понад 72 тис. осіб у Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій областях, насамперед допомагаючи найуразливішим групам — родинам з одним годувальником та багатодітним, особам похилого віку та людям з інвалідністю. 
 

«Ми отримуємо багато дзвінків від людей, які обмежили себе в чому тільки можна, але ж як вони обмежать своїх дітей? Грошова допомога  — надзвичайно важливий інструмент, щоб надати людям доступ до товарів і послуг, яких вони потребують», — ділиться працівниця гарячої лінії організації Людмила. 

Команда НУО підтримує зв’язок із з волонтерами у різних громадах, щоб допомогу могли отримати ті, хто її потребує, навіть у найвіддаленіших куточках області. 

Даючи надію

Маючи 15-річну історію діяльності, Вінницька обласна правозахисну організація «Джерело надії» є одним із найдавніших партнерів МОМ. НУО активно працює для запобігання торгівлі людьми та комплексної реінтеграційної допомоги постраждалим. 

Команда «Джерела надії» вже з кінця лютого допомагала приймати на Вінниччині внутрішньо переміщених осіб, надаючи їм за підтримки МОМ набори особистої гігієни, продукти харчування, інформаційну та психосоціальну підтримку. Організація також допомагає МОМ захищати найуразливіших постраждалих від війни. Станом на травень, «Джерело надії» за підтримки МОМ надало допомогу близько 3000 ВПО, з яких 1200 — жінки.  

«Ми з 2014 року маємо досвід соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб, реінтеграції, економічної адаптації, зокрема підтримки мікропідприємництва. У нашій команді працюють люди з числа внутрішньо переміщених осіб, тому ми знаємо цю біду зсередини, і намагаємось максимально відповідати на потреби ВПО, плануючи системну допомогу», — зауважує голова правління організації Алла Студілко.
 

На базі «Джерела надії» створено дитячу кімнату, де малюки можуть гратися та займатися мистецтвом. Ці заняття допомагають подолати тяжкий стрес. Олена (ім’я змінено) часто приводить сюди своїх доньку та сина. Жінка з родиною врятувалися до Вінниці з Костянтинівки. Вони були на залізничному вокзалі у Краматорську 8 квітня, коли від ракетної атаки по вокзалу загинули  52 людини.  Родина чекала на евакуаційний потяг, коли почула вибух. 

«Нас врятувало те, що ми перебували всередині приміщення, — розповідає Олена. — З нами поруч чекали на поїзд одинадцятеро людей. Це була сімейна пара з двома дітками, жінка з дівчинкою та ще п’ятеро дітей, батьки яких залишилися вдома, а малечу відправили з подругою до більш безпечного місця. Вони всі якраз вийшли надвір, щось купити хотіли. Їх більше немає. Нікого…» 

Згідно з останнім опитуванням МОМ, потреби у психологічній та психосоціальній підтримці в Україні зростають. З усіх респондентів, 13% сказали, що вони або хтось із їхньої родини потребують консультації психолога. Серед тих, хто повідомив, що їхні домівки було пошкоджено під час бойових дій, така потреба є майже вдвічі вищою (23,5%). 

Текст: Ірина Тітаренко