Кожен хто бачить Віктора* з його довгим волоссям та у шкірянці швидше сказав би, що він художник, але аж ніяк не будівельник із Чернівців. Можливо, це результат 16 років, проведених ним у Бельгії. Подорож Віктора розпочалася 1998 року, коли з’ясувалося, що його маленька донечка має проблеми зі здоров’ям і знадобилися гроші на лікування. Будівельник вирішив вступити до лав Французького легіону і попрямував до Парижа. Але в дорозі дізнався, що заходи безпеки у Франції були дуже жорсткими з огляду на Чемпіонат світу з футболу, який вона тоді проводила. «Тебе схопить найперший же французький поліцейський», – сказав Віктору випадковий попутник на одному з бельгійських вокзалів. Тому Віктор змінив свої плани й замість Парижа відправився на північ Бельгії, де впродовж понад 10 років намагався різними способами легалізувати своє перебування. Він доволі швидко вивчив поширену в тих краях нідерландську мову й підпрацьовував перекладачем з російської. Увесь цей час він висилав гроші в Україну на різні потреби його трьох дітей.

Одного дня Віктор остаточно втратив надію отримати посвідку на постійне проживання в Бельгії: «Я вирішив, що вже таки годі чекати, й пішов до українського консульства». Співробітники консульства відправили Віктора до бельгійського Представництва МОМ для участі у програмі добровільного повернення та реінтеграції. Крім того, що МОМ покрила витрати Віктора на дорогу додому, йому запропонували підготувати бізнес-план власної реінтеграції після повернення. Віктор виконав це завдання ще у Бельгії, до від’їзду.

У Чернівцях родич Віктора купує землю під забудову та зводить котеджі на продаж, і Віктор вирішив долучитися до цього бізнесу. МОМ сплатила за розчистку будмайданчика, купила електрогенератор, компресор, будівельний подовжувач та проектор, аби роботи могли тривати й після заходу сонця. Крім того, МОМ сплатила за водійські курси Віктора й купила для нього холодильник, плиту, пральну машинку та пилосос.

Віктор та його родич інвестували у будівництво котеджу на продаж. Будівельні роботи були частково підтримані МОМ

Віктор також позмінно працює неподалік Києва, доглядаючи за маєтком бельгійського бізнесмена, із яким він познайомився ще за кордоном. «Бельгія завжди буде частиною мого життя», – каже він.

«Ніхто з трудових мігрантів не розповідає своїм рідним усю правду про труднощі життя за кордоном, тому люди перебувають у полоні міфів про те, що там все легко й прекрасно, – Віктор ділиться з нами своїми думками про реінтеграцію в Україні, яка перетворилася на абсолютно іншу країну за 16 років, що він був відсутній. – Я завжди слідую своїм відчуттям. Це також причина, чому я не мав сумнівів щодо допомоги МОМ із першого ж свого візиту до вашого офісу в Брюсселі. Хто має бажання – завжди знайде шлях, адже ваше життя є таким, яким ви його сприймаєте».
 

*Імя було змінено для захисту приватності