Історія
01 жов 2022

Розташований серед яблуневого саду та квітів Підбузький геріатричний пансіонат упродовж кількох десятків років є домівкою для вразливих осіб похилого віку, про яких немає кому подбати, або літніх людей з інвалідністю. З початку повномасштабної війни цей заклад додатково прихистив понад 30 бабусь та дідусів зі сходу та окупованої частини Київщини.

Вироби, зроблені власноруч мешканцями пансіонату для літніх людей. Фото: МОМ/Тетяна Астахова

Більшість із них — діти та ветерани Другої світової війни, які прожили непросте життя й сподівалися гідно зустріти старість. Натомість на схилі літ їм довелося покинути власну домівку та зустрітися з війною віч-на-віч вдруге або і втретє. Значна частина тутешніх мешканців пережили цей досвід у 2014 після анексії Росією півострову Крим та початку бойових дій на сході України.

Серед тих, хто зазнав повторного переміщення — 86-річний Василь із дружиною Марією. До 2014 року подружжя мешкало в Севастополі, але після анексії Криму Росією завдяки допомозі дітей переїхало до Ірпеня на Київщині. У березні під час російського вторгнення Василь та Марія пережили окупацію. Вони обоє мають труднощі з пересуванням і не змогли вчасно евакуюватися, тому довелося чекати нової можливості, живучи два тижні без води, світла і тепла. Під час хаотичної евакуації їх роз’єднали, але згодом подружжя возз’єдналося і вирушило на захід України, адже залишатися на Київщині було небезпечно.

Василь та Марія - переселенці з Ірпеня, які знайшли прихисток у пансіонаті, який підтримала МОМ. Фото: МОМ/Тетяна Астахова

На Львівщині Василя та Марію спершу поселили у старому готелі, який був не пристосований для проживання людей з інвалідністю. Лише через два тижні для них знайшли місце у Підбузькому пансіонаті, де про них можуть подбати кваліфіковані фахівці. 

“Нас тут тепло прийняли, створили дуже комфортні умови. Мені подобається жити тут зараз. Але дуже хочу повернутися додому після закінчення війни”, — розповів Василь. 

Оскільки заклад прихистив значну кількість переселенців, власних ресурсів забезпечити їхні потреби не вистачало. МОМ надала пансіонату нові ковдри, матраци, постіль, розкладачки, аби облаштувати спальні місця для літніх людей. Також мешканців закладу забезпечили гігієнічними наборами.

МОМ надала закладу, де мешкає Василь, речі першої необхідності. Фото: МОМ/Тетяна Астахова

За даними Управління ООН з координації гуманітарних справ (ОСНА), 4.2 мільйона літніх людей потребують гуманітарної допомоги. Для стареньких з інвалідністю та хронічними хворобами евакуація є складнішою, адже вони потребують соціального супроводу та підтримки в транспортуванні. Серед переселенців 46% сімей, опитаних МОМ, проживають разом хоча б з одним родичем похилого віку. Оскільки більшість серед них може розраховувати лише на невелику державну пенсію, гуманітарну підтримку чи допомогу рідних, у них немає іншої альтернативи житла, окрім колективних центрів, не пристосованих до їхніх потреб із пересування.

З перших днів повномасштабного вторгнення МОМ приділяє особливу увагу забезпеченню потреб осіб похилого віку. У Чернівцях МОМ допомогла покращити житлові умови в ще одному спеціалізованому геріатричному пансіонаті, що прихистив 69 переселенців літнього віку. МОМ надала закладові найбільш необхідні речі, зокрема матраци та ковдри для облаштування додаткових місць. Окрім цього, мобільна бригада зробила ремонт буфету та ванної кімнати, які обладнали для потреб осіб з інвалідністю. Також МОМ встановила новий бойлер та мийки, покращивши доступ до води та санітарні умови.

Завдяки допомозі МОМ цей заклад для осіб похилого віку може надавати покращений догляд для переселенців. Фото: МОМ/Максим Петров

Світлана та її чоловік пересуваються на візках. Прихисток у чернівецькому пансіонаті вони знайшли, залишивши рідний Покровськ на Донеччині. За словами Світлани, для них із чоловіком важливо відчувати автономність навіть у невеликих щоденних справах – самостійно готувати собі їжу або приймати душ. Після ремонту, який зробила МОМ, вони почуваються набагато комфортніше у своїй тимчасовій домівці, і попри пережиті труднощі вірять, що кращі дні ще попереду.

У нещодавно відремонтованій кухні Світлана може готувати для своєї родини. Фото: МОМ/Максим Петров

Автори Тетяна Астахова та Максим Петров.