Історія
By:
  • Анна Цибко | Спеціалістка з комунікацій

Кривий Ріг —Дитячий сміх лунає на залитому сонцем новозбудованому дитячому майданчику у Кривому Розі. Це місце відрізняється від інших: воно створене за стандартами інклюзивності й тут можуть пліч-о-пліч гратися діти з інвалідністю та без. Інклюзивний ігровий майданчик, розташований у реабілітаційному центрі для дітей з інвалідністю, було побудовано за ініціативи громади та за підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ).

Макар та його мама Олена користуються інклюзивним дитячим майданчиком, призначеним для дітей на кріслах колісних. Фото/МОМ Україна

«Коли я запитую його, чи хоче він піти на дитячий майданчик, у нього сяють очі».

Олена та Сергій — сім'я з Кривого Рогу. Олена керує невеликою громадською організацією, а Сергій працює водієм-пожежником у Державній службі з надзвичайних ситуацій. Їхній 11-річний син Макар має церебральний параліч і ходити на звичайні майданчики для них проблематично, пояснює Олена. 

Макар та його мама Олена користуються інклюзивним дитячим майданчиком, призначеним для дітей на кріслах колісних. Фото/МОМ Україна

«Ми намагаємося жити нормальним життям. Я така сама мама, як і мами нейротипових дітей», — каже Олена. Жінка веде активне життя та знаходить час для волонтерства. Вона заснувала громадську організацію, що займається питаннями інклюзії. Олена була однією з ініціаторок створення дитячого майданчика.

Макар і Єгор, двоє дітей з інвалідністю, граються разом на дитячому майданчику у інклюзивно-ресурсному центрі для дітей з інвалідністю. Фото: МОМ Україна
Макар та його батько Сергій. Фото: люб'язно надане родиною

Для маленького Макара дитячий майданчик — це мрія, яка здійснилася. «Коли ми проходимо повз звичайні дитячі майданчики, він бачить, як граються інші діти, і хоче приєднатися до них. Але коли він підріс, я вже не могла підняти його на гойдалки», — пояснює Олена. «Тут майданчик пристосований для того, щоб він міг кататися на гойдалках, сидячи у своєму кріслі. Коли я питаю його, чи хоче він піти на майданчик, у нього сяють очі».  

Майданчик обладнаний гойдалкою, яка має відкидний пандус для підйому та спуску дітей з інвалідністю, двома пандусами для крісел колісних, а також іграми, спеціально розробленими для дітей з інвалідністю. Також тут є спеціальна пісочниця, карусель та спортивне обладнання. Гумове покриття дозволяє легко пересуватися на кріслах колісних, є лавки та інформаційні таблички з QR-кодами, які ведуть на різні вправи для дітей.

«Ігровий майданчик — це простір, де всі діти, незалежно від фізичних можливостей, можуть гратися та спілкуватися без бар'єрів. На етапі планування ми опитали батьків дітей з інвалідністю та особливими потребами, щоб врахувати їхні думки та думки їхніх дітей. Батьки активно брали участь у діалогових сесіях, обговорювали деталі та безпеку майданчика», — розповідає Світлана Мартинець, керівниця Криворізького інклюзивно-ресурсного центру.

«Цей майданчик розрахований на такі сім'ї, як наша», — ділиться Олена. Окрім роботи в громадській організації, вона також організовує кулінарні майстер-класи для сімей з дітьми з інвалідністю, де вони можуть отримати нові навички та поспілкуватися з іншими людьми у схожій ситуації. Зусилля Олени спрямовані не лише на організацію дозвілля, а й на згуртування спільноти. 

Олександра та двоє її синів, Ілля та Єгор. Фото: Представництво МОМ в Україні

Ще одна сім'я, яка з радістю користується новим дитячим майданчиком, — це сім'я Олександри, яка виїхала з Миколаївської області з чоловіком і двома синами на початку повномасштабної війни у 2022 році. У Кривому Розі вони знайшли безпечний притулок та доступ до медичних послуг для свого молодшого сина Єгора, який від народження має квадриплегію та когнітивні розлади.

Чотирирічний Єгор любить проводити час на дитячому майданчику. Фото: МОМ в Україна

«Ми втекли у перший місяць війни. Це було страшно. Мій старший син Ілля був дуже наляканий. Єгору було лише півтора року, і він не розумів, що відбувається. Ми хвилювалися за фізичне здоров'я Єгора, але психічний стан Іллі теж викликав занепокоєння», — згадує Олександра. 

Олександра та двоє її синів, Ілля та Єгор. Фото: МОМ Україна

Для Єгора майданчик став місцем радості. «Він дуже любить кататися з гірки й постійно проситься назад. Покриття на майданчику м'якше на випадок падіння, і коли він намагається ходити, відчуває себе більш незалежним», — каже Олександра. 

Старшому брату Єгора, Іллі, зараз 10 років і йому також подобається майданчик. Ілля захищає Єгора та наглядає за ним, коли вони граються разом, і завжди готовий підхопити брата, якщо той спіткнеться. «Я відчуваю, що на цьому майданчику для мого сина набагато безпечніше, — додає Олександра. —  Це місце також створило спільноту, де сім'ї з дітьми з інвалідністю можуть спілкуватися і підтримувати одне одного». 

Ідея створення дитячого майданчика виникла під час діалогових сесій, організованих МОМ із членами місцевої громади. Одним із учасників був Антон Коль, український паралімпійський плавець. Антон, родом з Дніпропетровської області, поділився своїм баченням потреб громади, спираючись на власний досвід: 

«Як людина з інвалідністю, з порушенням опорно-рухового апарату, я глибоко розумію потребу в інклюзивних дитячих майданчиках. У свої 34 роки я згадую власне дитинство, коли таких можливостей не було. Тоді ми обходилися імпровізованими конструкціями з коробок і дошок. Я завжди вважав, що люди з інвалідністю заслуговують на рівні можливості у суспільстві. Ми такі ж люди, як і всі інші». 

Голос Антона, разом з голосами інших членів громади, відіграв вирішальну роль у формуванні бачення простору, де всі діти, незалежно від їхніх фізичних можливостей, могли б відчувати себе комфортно. «Кожна дитина заслуговує на дитинство», — каже Коль.

Антон Коль, український паралімпійський спортсмен, під час діалогових сесій на початку проєкту. Фото: МОМ Україна

Дитячий майданчик у Кривому Розі — більше, ніж просто рекреаційний простір. Його створення демонструє силу громади та вплив інклюзивного проєктування. Це заклик до дії: кожна дитина має бути помічена, кожен простір має бути спільним. Для таких сімей, як сім’ї Олени та Олександри, це крок до більш інклюзивного суспільства, де кожна дитина, незалежно від її фізичних можливостей, може відчути просту радість від гри. 

Олена зізнається: «Для мене справжнє щастя бачити, як мій син грається на майданчику. Я відчуваю, що моя дитина не забута і може насолоджуватися життям. Для мене як для матері це дуже важливо».

Побудова інклюзивного дитячого майданчика стала можливою завдяки підтримці Міністерства внутрішніх справ Чехії.