Наші руки завжди Зайняті. Так ми відчуваємо, що Живі

Сірі зимові пейзажі промислової Авдіївки, розташованої на підконтрольній Уряду України території всього за шість кілометрів від лінії розмежування, навряд чи назвеш оптимістичними. Шукаючи будинок Лілії, ми минаємо напівпорожні вулиці й пошкоджені обстрілами споруди. Однак зайшовши до квартири, пофарбованої в яскраві кольори, прикрашеної саморобними квітами і наповненої дитячим сміхом, ми потрапляємо на острівець щастя й радості.

Жінка з вадами слуху і мати чотирьох, Лілія здається веселою людиною, хоча історія її життя драматична. У 2015 році, коли почалися обстріли, жінка прийняла болісне рішення не виїжджати з Авдіївки. «Моя мама ― вона померла всього два тижні тому (у грудні 2018 року) ― хворіла на рак і була прикута до ліжка, ― розповідає Лілія. ― Я не могла залишити її, і ми провели всі ці жахливі дні тут разом з дітьми». Лютий 2015 року був найстрашнішим. Скрізь вибухали снаряди. «Ми ховались у під’їзді, обклалися подушками, трималися за руки й молилися, ― згадує жінка. ― Потім від удару снаряду в маминій спальні вилетіло вікно. Уламки скла та меблів сипалися на нас, я намагалася прикрити дітей: дивіться, у мене й досі є шрами».

Кілька місяців вони провели без електроенергії, опалення й водопостачання. Весь цей час Лілія майструвала з дітьми: «При світлі свічок ми малювали, розфарбовували, шили й вишивали, робили колажі, штучні квіти та деталі до меблів. Ми намагалися зайняти чимось руки, щоб упоратися зі страхами й відчути, що ми все ще живі». Ще одна біда прийшла, коли відновили центральне опалення: замерзлі труби розірвалися, і квартиру затопила гаряча вода. Після цього Лілія з дітьми поремонтували квартиру самотужки. Багато років тому Лілія навчалася в професійно-технічному училищі на кравчиню верхнього одягу, але можливості працювати вона так ніколи й не мала, бо мусила доглядати чотирьох дітей і прикуту до ліжка матір. Соціальні виплати, котрі жінка отримує як людина з інвалідністю та як багатодітна мати, ледве можуть покрити витрати родини. 

Недавно Лілія взяла участь у програмі МОМ, яка надає можливості із самозайнятості людям, що постраждали від конфлікту, й отримала професійну швейну машину, оверлок і парогенератор. «Клієнти прийшли відразу, як я опублікувала оголошення в соціальній мережі, ― каже Лілія. ― Я щодня отримую замовлення з ремонту, пошиття та підгонки одягу і тепер можу оплачувати шкільні витрати дітей і навіть їхні уроки бальних танців». 

Лілії до вподоби яскраві кольори і вишукані фасони. У вільні моменти вона розробляє дизайн дитячих святкових сукенок, а в майбутньому планує виготовляти весільне та вечірнє вбрання для дорослих. Жінка мріє розширити бізнес: найняти ще двох майстринь і відкрити салон, де дівчатка й дорослі жінки зможуть купувати або брати напрокат вечірні сукні й аксесуари. Лілія вірить, що впорається з усіма труднощами і що колись весільні та вечірні сукні користуватимуться попитом в її рідній Авдіївці.