На межі виживання: грошова допомога ЄС стає порятунком для українців

Суми, Україна – У новому місті з однією невеликою валізою в руках розпочався новий етап в житті Олександра та його дружини. Це було не те життя, про яке вони мріяли, але воно виявило їхню внутрішню силу та мужність перед обличчям війни. 

Одразу після переїзду до Сум Олександр, пенсіонер і колишній будівельник, почав волонтерити в місцевому гуманітарному штабі. Продовжуючи свою життєву справу, він допомагає з незначними ремонтними роботами. Саме в центрі Олександр дізнався, що може зареєструватися на багатоцільову грошову допомогу від Міжнародної організації з міграції (МОМ). 

«Ми вдячні за цю підтримку, оскільки для виживання потрібні гроші, – сказав він, отримавши допомогу, профінансовану Європейським Союзом. Пенсіонерам важливо бачити, що нас не покинули, що ми не самотні. Це дає нам надію та впевненість, що весь світ допомагає Україні». 

Отримавши грошову допомогу цього року, Олександр витратив майже все на ліки для себе та своєї дружини, колишньої виховательки дитячого садка, яку прооперували, видаливши тромб у нозі. Життя стало надзвичайно складним для цього подружжя у час, коли вони мали б насолоджуватися літнім віком. 

«Коли моє серце сумує, я приходжу в цей парк», – каже Олександр, насолоджуючись тишею в одному з зелених куточків міста. Проживши все життя у власному будинку з садом, їм важко назвати невелику квартиру в Сумах своїм домом. Цей парк – єдине місце, де чоловік відчуває справжній спокій і  затишок в ці нелегкі дні. 

Він народився у селі Дубівка на Харківщині, що біля кордону з Російською Федерацією. І до минулого року життя чоловіка було мирним. 

«Я народився в Радянському Союзі, коли кордони між країнами були умовними. І я завжди знав, що за годину зможу дістатися до українського Харкова і за стільки ж часу – до російського Бєлгорода», – пояснює він. 

Але минулого лютого життя в прикордонній зоні стало небезпечним для всіх і смертельним для багатьох. Села, як Дубівка, першими відчули початок повномасштабного вторгнення і швидко перетворилися на поле бою. Людей, які жили на прикордонні, витіснили на межу виживання. 

Олександр разом із дружиною залишався у селі протягом двох довгих і страшних місяців. Спочатку вони сподівалися, що ситуація покращиться. Потім – чекали, коли поля навколо села висохнуть. Вони пройшли пішки до контрольованих Україною територій, щоб сісти на евакуаційний автобус. Родина планувала їхати на західну Україну, але проблеми зі здоров'ям дружини змусили їх обрати найближче безпечне місто, Суми. 

Сьогодні у Дубівці мешкає десята частина довоєнного населення. У селі немає газу та електропостачання. Олександр каже, що його будинок був пошкоджений і пограбований. Він не впевнений, що чекає на нього в рідному селі, але все ще хоче повернутися туди, щойно це стане можливим. 

У пошуках кращого життя для своїх дітей 

Щоранку Ольга готує своїх дітей десяти та дванадцяти років до онлайн-уроків. Їхня безпека була головною причиною залишити рідне село на Сумщині та переїхати до обласного центру. Хоча в деяких частинах регіону відносно спокійно, область має найдовший російський кордон, а прикордонні поселення, такі як рідне село Ольги, постійно потерпають від обстрілів. 

«Ми жили біля кордону, і я ніколи в житті не могла подумати, що це може трапитися, – каже вона. Але одного разу вчителька подзвонила нам і сказала, що ми не йдемо до школи, Росія напала на Україну, почалася війна». 

Через переїзд із рідного села Ольга втратила свою роботу у сфері обслуговування. У місті Суми знайти нову роботу жінці не вдалося. Самостійно виховуючи дітей, Ольга не має жодної підтримки поруч. Тож грошова допомога від МОМ та Європейського Союзу було життєво важливою для її сім'ї. Вона витратила гроші на своїх дітей, у яких з початком війни погіршився зір – «лікарня, процедури, обстеження, окуляри для обох». 

Діти звикають до нового міста, насолоджуються його парками і кінотеатрами. Ольга не впевнена, що вони коли-небудь повернуться додому, але вона пильно стежить, щоб війна не прийшла в їх нову домівку знову. 

«Ми плануємо залишитися тут. Сміливі, мужні і вірні нашій рідній прикордонній землі», – каже Ольга. 

Багатоцільова грошова програма МОМ стартувала у березні 2022 року та охопила понад 73 тис. людей по всій Україні, що стало можливим завдяки фінансуванню Європейського Союзу. За даними МОМ, потреба у грошах – серед пріоритетів. Троє з чотирьох переміщених людей  визначили це як свою найнагальнішу потребу, що допомагає їм покрити витрати, пов'язані з охороною здоров'я (48%), їжею (45%) та орендою житла (42%).  МОМ розширює програму, щоб охопити більше людей, які постраждали від війни у східних та південних регіонах України. 

Цю історію написала Аліса Кирпичова з команди МОМ в Україні.