Між життям і смертю: після порятунку з Маріуполя лікар продовжує свою рятівну місію

Львів, 28 листопада 2022 – «Коли розпочалася війна, у нас не було достатньо часу евакуюватися з Маріуполя до того, як він потрапив під повну блокаду. Ми розуміли, що виїжджати ризиковано і вирішили зачекати», — пояснює Ігор, лікар з 30-літнім стажем роботи.

Ігор та його дружина Світлана провели три тижні в місті, оточеному російськими військовими. Жорстока війна Росії проти України зробила Маріуполь відомим на весь світ. За оцінками правозахисників, злочини, скоєні російськими військовими в Маріуполі, є одними з найсерйозніших в історії. 

До повномасштабної війни Ігор з дружиною працювали в поліклініці металургійного підприємства «Азовсталь». Коли розпочалися військові дії, більшість персоналу підприємства переховувалися від обстрілів разом із жителями сусідніх будинків та захисниками Маріуполя в бомбосховищах заводу. 

«У нас були мізерні запаси. Нічого не було: ні електрики, ні газу, ні води, ні тепла. Досить скоро російські військові почали обстрілювати місто з усіх боків з різної зброї», — пригадує Ігор.

«Ми жили на Лівобережжі, саме там відбувалися найжорсткіші бої за взяття під свій контроль «Азовсталі»».  
Хоча багато житлових будинків були знищені в Маріуполі під час обстрілів, Ігорю з дружиною вдалося перетнути єдиний міст, який на той момент був ще під контролем українських військ, та знайти прихисток в будинку родичів в центрі міста. 

Невдовзі парі вдалося врятуватися з оточеного Маріуполя разом із однією з перших евакуаційних колон в напрямку Запоріжжя. Вони провели аж два дні в дорозі та минули 15 російських блок-постів. По приїзду чоловік та дружина вирішили рушити до Львова, щоб возз’єднатися з донькою та  онуками.

Війна змусила його стати переселенцем, але не змінила головного покликання — допомагати іншим і рятувати життя. У незнайомому середовищі, майже нікого не знаючи у Львові, вони мусили почали все знову та шукали можливості бути корисними.

 
Невдовзі Ігор та Світлана стали волонтерити та продовжували пошуки роботи. Нарешті, після кількох місяців, Центр Зайнятості запропонував їм роботу спеціалістами ультразвукової діагностики. Вони працюють зараз у мобільних клініках, що діють на Львівщині за підтримки Шпиталю Шептицького та Міжнародної організації з міграції (МОМ).

Можливість займатися улюбленою лікарською справою надихає Ігоря і допомагає йому зберігати віру, що всі труднощі залишаться позаду. Він завжди відчуває вдячність від мешканців місцевих громад, яким мобільна клініка надає виїзну допомогу. Багато пацієнтів, які приходять на прийом, хочуть потрапити саме до Ігоря, аби зробити ультразвукове дослідження. 

За даними МОМ, кожна третя внутрішньо переміщена особа має обмежений доступ до медичних послуг та медикаментів. Більшість пацієнтів Ігоря живе у віддалених регіонах, де доступ до медицини є розкішшю. 
«Ми надаємо допомогу переселенцям, а також місцевому населенню у різних селах, невеличких містах Львівщини. Люди дуже раді, коли ми приїжджаємо: одні чекають своєї черги, інші ще підходять, — пояснює Ігор. —  Ми бачимо, що ми дійсно потрібні, адже такі послуги є менш доступними».

На Львівщині мобільні клініки МОМ почали працювати ще у квітні, коли місцева система охорони здоров'я не могла впоратись із навантаженням, а люди потребували невідкладної допомоги після евакуації з гарячих точок. Завдяки щоденній праці медичних бригад уже понад 50 тисяч осіб у Львівській області отримали допомогу у мобільних клініках МОМ.  

Ігор додає, що своєчасне виявлення патологій збільшує шанси скерувати пацієнтів на додаткові обстеження та лікування, і таким чином сприяти одужанню. Саме тому він так пильно вдивляється у монітор приладу УЗД-діагностики, адже від його висновку може залежати  порятунок життів у ці критичні для України часи.