«Я їхала в нікуди, в невідомість, аби лише зберегти життя свого сина та чоловіка. Зберегти найцінніше, що в нас було —  сім’ю», — розповідає Світлана про свій переїзд до Києва. 

Вона та її сім’я з херсонської області. Після повномасштабного вторгнення, селище Благодатне, у якому вони проживали, перейшло під контроль Російської Федерації. Родина відмовилась співпрацювати, тому російські військові приходили з постійними обшуками до їхньої квартири. Рік і сім місяців родина була під окупацією та відчувала постійну загрозу життю.  

«Ми спалювали українські книжки та стрічки зі спортивних нагород мого сина. Чистили листування з українськими родичами у телефонах, щоб нам не зашкодили, або не забрали у катівню...» — ділиться жінка. 

Критичним моментом стало оголошення про мобілізацію всіх військово придатних з 17 до 65 років. Її сину — 17, чоловіку — 49, сама Світлана у минулому була медичним працівником та також підлягала мобілізації. Тому сім’я зважилась покинути рідне місто. Після тяжкої та небезпечної дороги до нового міста, скориставшись допомогою волонтерів, вони знайшли прихисток у модульному містечку неподалік Києва.  
 

Пережитий стрес та переїзд у нове невідоме місце емоційно виснажив Світлану. Щоб відновитись, вона та інші мешканці створюють затишок на території та намагаються реалізовувати ініціативи, які покращують умови проживання у містечку.   

«Я люблю порядок, красу, а особливо — обожнюю квіти. Вдома у мене був свій маленький сад. Доглядання за ним мене наповнювало.» 

Мешканці містечка отримали грант від Міжнародної організації з міграції (МОМ), профінансований Бюро гуманітарної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), на благоустрій цікавих для переселенців активностей.. На ці кошти вони закупили землю для облаштування городу, дерев'яну альтанку та спортивну стінку.  

Город став місцем, де кожен почав садити щось своє: квіти, томати, різні салати, картоплю. Жителі доглядають свої врожаї, як колись вони робили це у себе вдома.

Після всіх справ, охочі збираються в альтанці на каву, щоб відпочити та долучитися до теплої бесіди. У кожного мешканця своя історія, а таке дозвілля зменшує пережитий стрес, згуртовує людей та допомагає хоча б трохи повернути відчуття дому.