Маяк Змін

Олена, шеф-повар із Луганська, готує 50 літрів борщу та 300 млинців на обід для 150 вимушених переселенців, які зараз живуть у колективному центрі біля селища Маяки під Одесою. Люди з Луганської та Донецької областей почали приїжджати сюди у червні 2014. Відтоді тут народилося двоє дітей, і зіграли одне весілля. Центр, який раніше був санаторієм для дітей із регіонів, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, зараз схожий на сільський гуртожиток із невеликим городом та навіть міні-фермою зі свинями, козами, курками, качками та поки одним кроликом.  Кілька корів пасуться неподалік.

"Ми всі городяни, шахтарі чи бізнесмени. Але тут ці навички не у пригоді, і нам потрібно пристосовуватися до нових реалій", — каже лідер групи переселенців Ігор.

Зустріч із новими реаліями стала болісним досвідом для цих людей, багато хто з яких вдома втратив усе. Зважаючи на велику кількість дітей, громаді завжди потрібні ліки. За потреби одна із переселенок, медсестра із Горлівки, може надати першу допомогу, але грошей на придбання медикаментів та засобів гігієни бракує, бо знайти роботу переселенцям нелегко.

“У Донецьку я платив 150 грн на день різноробочим, а в Одеській області це хороший заробіток для кваліфікованого працівника", — каже Ігор. На консервному заводі, який розташований у цьому ж районі, є робота, але поїздки туди коштуватимуть 50 грн на день, і від зарплати у 1300 грн на місяць залишиться лише 500 грн.

МОМ, за фінансування своїх донорів та у співпраці з місцевою неурядовою організацією "Віра, Надія, Любов", підтримала цю громаду переселенців меблями, матрацами, ковдрами, подушками, пральними та сушильними машинами, будівельними матеріалами та вугіллям, аби допомогти пережити зиму.

Зараз Ігор та інші переселенці думають про те, як заробляти на життя у нових умовах та впевненіше дивитися в майбутнє. Вони вирішили спробувати розробити кілька бізнес-ідей, щоб отримати гранти та власний бізнес у рамках одного з проектів МОМ. Результати захисту цих бізнес-планів повинні бути відомі наприкінці травня.

Одним із проектів є будівництво опалюваних теплиць, щоб вирощувати овочі для себе та на продаж.  “Тут у кожному дворі теплиця, а ми мусимо купувати овочі. Це ж здоровий глузд, що треба вирощувати їх самостійно” — каже Ігор.

Інший проект громади — заснування виробництва шлакоблоків, також для власних потреб і на продаж. Переселенці шукають можливості придбати трактор, щоб обробляти землю поруч із гуртожитком. Також є ідея бройлерної ферми та СТО. "Потрібно з чогось починати і потім, з Божою поміччю, ми матимемо кошти для розвитку більшої кількості проектів. Наприклад, ми могли б відкрити перукарню, але саме в цьому місці вона не буде прибутковою через брак клієнтів, тому потрібно буде винаймати приміщення ближче до міста", — розмірковує Ігор.

Найамбітнішим планом громади є спорудження котеджного містечка поблизу із нинішнім гуртожитком, який зможе розмістити 50 родин. Переселенці з Донбасу усвідомлюють, що вони тут надовго.