“люди формують думку про мігрантів, спираючись на свої судження і не беручи до уваги Фактів”

Джазовий піаніст та композитор Вадим Неселовський, який народився в Україні та живе і працює в США, разом із українською співачкою вірменського походження Лаурою Марті виступив на концерті з нагоди 20-річчя роботи МОМ в Україні. Після концерту Вадим поділився із МОМ своєю історією, долучившись до глобальної кампанії МОМ «Я – мігрант», що кидає виклик анти-мігрантським стереотипам у політиці та суспільстві.

«Я народився в Одесі в 1977 році. В останні роки радянської влади я отримав освіту як музикант та юнак, що цікавився фізикою та математикою. Протягом тривалого часу я не міг вирішити, чим саме займатися, оскільки різниця мід двома моїми захопленнями – музикою та фізикою – була дуже великою. Тому я одночасно вивчав фізику в Одеському університеті та музику в Консерваторії.

Потім настали 90-ті роки, коли розпочалася криза, а заощадження людей перетворилися у ніщо.

Мій батько присвятив все своє життя роботі інженером та розвитку інфраструктури Радянського Союзу, але, раптом, він зрозумів, що у нього немає грошей, щоб прокормити нас.

Ми – єврейська родина і часом відчували на собі антисемітизм. Особисто я, будучи дитиною, стикався з цим зовсім мало і не вважаю себе жертвою. Але мій батько потерпав від цього протягом багатьох років.

У 1995 році моя родина подала документи на німецьку візу для біженців. В той час Німеччина приймала два великі потоки мігрантів: етнічних німців, яких Радянський Союз вислав до Казахстану, та українських і російських мігрантів-євреїв. Ми належали до другої групи.

Мені було 17 років, коли я приїхав до Німеччини. Хоча це й не було моє власне рішення, а рішення моєї родини, проте мене дуже надихав переїзд до Німеччини. Там я отримав можливість здійснити тур по країні як молодий композитор. Насправді мої батьки спочатку не хотіли, щоб я ходив до музичної школи, проте колеги моєї мами – вона також була композитором та піаністом – «відкрили» мене та запросили на навчання у консерваторії.

Зараз я живу в Нью-Йорку. Я даю уроки джазу, фортепіано та музичних творів у Бостоні, штат Массачусетс. Я подорожую по всьому світу зі своїми концертами. З одного боку, я почуваюся вдома у Сполучених Штатах, з іншого боку –  вважаю і Німеччину своїм домом.

Іноді я не можу повірити, що став саме тією людиною, якою я є сьогодні. Я виріс як російськомовний український єврей і досі кожного ранку перевіряю новини, щоб знати, що відбувається в Україні та Росії. Насправді моя культурна ідентичність не змінилася.

Це змушує мене думати, що я - безсумнівно, мігрант, я сформувався як особистість в результаті багатого досвіду з переїздів та подорожей, а також різноманітного життєвого досвіду. Ми формуємо свої судження, виходячи з ріних точок зору, хоча вони й не завжди обгрунтовані. Так само люди формують думку про мігрантів, спираючись на свої судження і не беручи до уваги фактів. Я припускаю, що судити про все, що ми знаємо і чого не знаємо – це людська природа.

Міграція – це дуже широка тема, і відсутність інформації та спілкування змушує нас робити припущення про мігрантів, які не завжди є правдивими».