Людський дух переможе: відновлення життя та надії в Україні та Молдові

Я в Києві, завершую свій короткий візит до представництв МОМ в Україні та Молдові. 

Минулої ночі мене розбудили сирени, і я поквапилася спуститися до укриття в моєму готелі. Так, мені було страшно, але я пишу не через це. Тепер я розумію, що змушені переживати мільйони українців та наші співробітники та співробітниці впродовж 18 місяців.  

Я була глибоко засмучена, дізнавшись, що внаслідок цієї атаки загинули двоє людей: ще два життя обірвалися, ще більше сімей втратили когось. 

Сьогодні мій візит до Молдови та України триває. 

Хоча це місто іноді не дуже схоже на столицю країни під час війни,  тінь війни завжди присутня. Під час моєї подорожі з Молдови до Одеси та до Києва, проїжджаючи поля пшениці та соняшників, я бачила, як війна змінила Україну та її народ.  

Ви маєте побачити Україну, щоб по-справжньому зрозуміти, через що пройшов її народ. І хоча я не була ні на поруйнованому сході, ні в зануреному в темряву Маріуполі, мене вразило прагнення країни відновитися і розвиватися. 

У містах Польщі, на нових підприємствах, які українці відкривають у Молдові, на зустрічах із громадськістю та урядовцями Молдови та України я знову і знову чую одне слово: відновлення.  

Це свідчення внутрішньої сили людей, які пережили і досі живуть посеред жахіть війни. Це також говорить про рішучість міжнародної спільноти.  

Ми пообіцяли не забувати про Україну; ми пообіцяли допомогти країні та її народу відновитися.  

До своїх домівок повернулися понад 4,7 млн українців, із них мільйон – приїхали з-за кордону. Вони знають, де почуваються як удома, і хочуть контролювати своє майбутнє.  

І ми допомагаємо їм це зробити. Понад п'ять мільйонів людей отримали пряму допомогу від МОМ – їжу, воду, медичну допомогу, житло, гранти, підтримку психічного здоров'я та, що особливо важливо, житло, включаючи ремонт будинків.  

Коли ми прямували до Києва з Одеси, ми зупинилися в Білій Церкві, яка торік сильно постраждала. Ми побачили, як МОМ та наші міжнародні партнери сприяли оновленню місцевого водоканалу, який обслуговує 250 тисяч людей. Ми також ремонтуємо пошкоджені каналізаційні та опалювальні системи. Саме така відбудова допоможе українцям зустріти майбутню зиму із більшою впевненістю. 

Ми також відвідали лікарню в Києві, яка сильно постраждала від повітряних атак. Це одна із 463 будівель критичної інфраструктури, які МОМ допомогла відремонтувати. 

Але відновлення – це щось більше, ніж просто цегла, труби та дроти.  

Йдеться про людей.  

У Білій Церкві наші програми надають гранти перукарям та косметологам, кравцям, бухгалтерам та бариста. Ми допомагаємо людям повернутися до роботи сьогодні та даємо їм надію на світле майбутнє.  

Наша програма бізнес-грантів підтримала 500 малих та мікропідприємств, що постраждали від війни, і допомогла їм зберегти понад 4000 робочих місць та створити понад 1700 нових робочих місць.  

Ми також допомагаємо людям в Україні залікувати їхні невидимі рани війни, долаючи стигму, пов'язану зі зверненням по допомогу в галузі психічного здоров'я, а також через індивідуальні консультації, психосоціальні заходи для громад та навчання місцевих фахівців у галузі психічного здоров’я. 

Мої думки також із понад пів мільйоном громадян інших держав, яким довелося залишити країну після вторгнення і які розкидані по всій Європі, по всьому світу. Це студенти, трудові мігранти, підприємці та люди, які шукали кращого життя. Вони відіграють величезну роль у відновленні та розвитку України, коли війна закінчиться.  

Коли я сиділа в укритті в очікуванні завершення повітряної тривоги, у моїх вухах лунали слова молодої матері, української біженки, яку я зустріла у Молдові на початку своєї подорожі.  

«Ця війна поєднала нас як ніколи. Я ніколи не повірила би, наскільки сильні наші зв'язки, як сильно ми хочемо допомагати одне одному».  

Перед нами досі стоять величезні виклики, і більше життів буде втрачено, більше спільнот буде зруйновано. І все ж мільйони людей невпинно працюватимуть, щоб поліпшити майбутнє своїх сімей і підтримати відновлення своєї країни. Ми це знаємо. Ось чому ми залишаємося. Ось чому я тут.