Харків: дух стійкості

Через шість місяців після початку повномасштабної війни Україна стала ареною найбільшої гуманітарної кризи в Європі з часів Другої світової війни. Російське вторгнення призвело до великих руйнувань та втрат: і майже через вісім десятиліть ці дві події стали поворотними для різних поколінь українців. 

Через пів року після початку війни місто, населення якого до війни становило близько 1,4 мільйона людей, залишається в епіцентрі запеклих боїв та обстрілюється ледь не щодня, що є кошмарним нагадуванням про іншу війну для літніх жителів міста. Сімдесят дев'ять років тому цей регіон також виборював свою свободу. 23 серпня 1943 року місто було звільнено від нацистських військ, і ця дата тепер відзначається як День Харкова. 

Понад 13 мільйонів людей були змушені залишити свої будинки у пошуках безпеки в інших частинах країни чи за кордоном. За даними ООН, цілі міста та села було зруйновано, і понад 5500 мирних жителів загинули. 

Для багатьох харків'ян життя розділилось на До та Після. 

О 4 годині ранку 24 лютого друге за величиною місто України зазнало жорстокого удару. Протягом доби російські війська вийшли до північних околиць регіонального центру, який знаходиться лише за 30 кілометрів від українсько-російського кордону. Попри чисельну перевагу над українськими силами, російська армія не змогла увійти до Харкова. 

«Я з Харкова, із найбільшого спального району України — Салтівки, де до війни проживало близько 400 тис. людей. Два тижні ми із родиною не виходили з метро», ділиться 21-річнаТаня, яка знайшла тимчасовий прихисток в Івано-Франківській області та брала участь у Молодіжній літній школі МОМ для лідерів та лідерок з-поміж переселенців та членів приймаючих спільнот.  

Згідно з останнім дослідженням МОМ, майже третина всіх внутрішньо переміщених осіб в Україні (28%) походять з Харківської області. Гуманітарні потреби тих, хто вирішив залишитися чи не зміг переїхати, величезні. 

У травні до Харкова прибув перший гуманітарний конвой від МОМ із предметами першої необхідності для людей, які мешкають в укриттях, лікарнях, а також у важкодоступних населених пунктах, відвойованих українськими військами. 

«Місцевим потрібні сонячні ліхтарі, бо немає світла, матраци та ковдри, бо в укриттях сиро та холодно, інструменти для дрібного ремонту пошкоджених будинків, гігієнічні набори… Цінність цієї допомоги можуть зрозуміти лише люди, які постраждали від війни, — пояснює Сергій, який очолює «Джерело Відродження», одну з найбільших неурядових організацій у цьому регіоні, що є виконавчим партнером МОМ. 

У перші місяці війни робочий день команди починався о 6 годині ранку і закінчувався о 3 годині дня, коли наставала  комендантська година і заборонялося будь-яке пересування містом. Через обстріли з важкої артилерії, реактивних систем залпового вогню, ракет та авіаударів розташування складів доводилося кілька разів змінювати. Не всі водії погоджувались їхати до цього небезпечного району. З того часу ситуація загострилася, а кількість жертв продовжує зростати. Але ніхто з команди «Джерела Відродження» не поїхав з Харкова. Вони одягнули бронежилети, захисні каски та продовжили надавати допомогу від МОМ тим, хто гостро її потребує. 

Надія, яка зараз живе на околиці Харкова, згадує, як їй довелося втекти зі свого будинку в місті Дергачі через сильний обстріл невдовзі після того, як вона дізналася про свою вагітність. «Тепер там не залишилось нічого живого, — каже вона. Ми переїхали до Харкова. Тут теж тривають обстріли, але не такі запеклі, як у моєму рідному місті. Коли ракета потрапила до найближчої школи, ми знову переїхали». Спеціалізована гуманітарна допомога від МОМ була доставлена безпосередньо до її тимчасового будинку, оскільки вагітній жінці було особливо складно пересуватися небезпечним містом. 

Найважча частина роботи команди — це допомога населенню, яке пережило російську окупацію. Незважаючи на те, що для розмінування території після деокупації потрібен час, громадські організації намагаються якнайшвидше дістатися людей, які перебувають у критичному стані. 

«Деякі населені пункти були стерті з лиця землі. У нашому районі багато місцевих Ірпінів та Буч… Експлуатація, викрадення людей для отримання викупу, пограбування, знущання, тортури, зґвалтування та сексуальні наруги над жінками, дітьми, літніми людьми та чоловіками. Деякі люди досі вважаються зниклими безвісти», – розповідають співробітники «Джерела Відродження». 

Гуманітарні працівники підтримують людей на місцях та виявляють жертв насильства, пов'язаного з конфліктом. Усі вони можуть звернутися до центру МОМ для фізичної та психосоціальної реабілітації. 

Останнім часом Харків приймає все більше переселенців, які тікають із сусідніх Донецької та Луганської областей. І попри ситуацію з безпекою, харків'яни починають повертатись додому з великими надіями. 

«Вони хочуть відбудувати це місце, — каже голова «Джерела Відродження» Сергій, чий будинок також постраждав від обстрілу. Але все змінилося: інфраструктура пошкоджена, будинки зруйновані, роботи немає, а частина регіону, як і раніше, окупована. Російські війська намагаються наблизитися до міста, тому загроза зберігається, як і хаотичні обстріли». 

За даними місцевої влади, за останню 181 добу на Харківщині було вбито понад 1000 мирних жителів, серед яких 50 дітей, і ця цифра може бути не остаточною. Спокій тут оманливий, а ситуація змінюється миттєво. Лише за одну ніч 18 серпня внаслідок ракетного обстрілу житлового масиву на Харківщині загинула 21 людина, 44 отримали поранення. Проте, як і 79 років тому, місцеві жителі вірять у свою землю та справедливість, виявляючи ту ж силу та характер, які вони та їхні предки виявляли майже сторіччя тому. 

З травня 2022 року команда «Джерела Відродження» розповсюдила понад 16 тис. сонячних ламп, 7 тис. ковдр, 3 тис. гігієнічних наборів, 5 тис. матраців, 18 тис. рушників, 10 тис. каністр та іншу непродовольчу допомогу від МОМ. Роздачі все ще тривають за фінансової підтримки від Генерального Директорату Європейської Комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги (ECHO), Представництва Європейського Союзу в Україні, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Гуманітарного фонду для України (UHF), Центрального фонду реагування на надзвичайні ситуації ООН (CERF), а також урядів Японії, Канади, Німеччини, Франції, Данії, Кувейту, Південної Кореї, Швеції та Словаччини. 

This story was written by Alisa Kyrpychova from IOM Ukraine.