Кейт залишила Луганськ більше року тому. 13 червня 2014 вона вийшла заміж, а наступного дня вони з чоловіком поїхали з рідного міста. «Я співачка і підписала контракт на роботу за кордоном. Спершу була в Китаї, потім у Казахстані, до України повернулася півроку тому. Поки мене не було, мої батьки також залишили Луганськ і кілька місяців їздили країною. Була надія, що конфлікт закінчиться й вони зможуть повернутися додому, але не судилося. Восени 2014 батьки зрештою зупинилися в Харкові. Спершу жили з друзями, згодом змогли винайняти окрему квартиру. Я приєдналася до них взимку», – розповідає Кейт.

Раніше вона заробляла на життя співами. За рік до початку війни отримала роботу в місцевому будинку культури, а також співала на корпоративних вечірках та в ресторанах. У цілому мала непоганий дохід та фінансову незалежність. Тепер цього немає: будинок культури стоїть закритий зі зруйнованим дахом. Трудова книжка Кейт залишилася всередині.

Вільний час дівчина присвячувала випічці. Приготування імбирних пряників було її хобі та способом порадувати друзів. Після переїзду до Харкова хобі виявилося дуже корисним. «Я шукала в інтернеті фото різних солодощів, і пряники сподобалися мені найбільше. Спробувавши випікати та декорувати їх, вирішила, що в нинішній ситуації варто спробувати робити їх на продаж», – каже Кейт.

Сестра дівчини поділилася з нею новиною про фінансовану Євросоюзом та впроваджувану МОМ програму з підтримки мікропідприємництва серед вимушених переселенців: «На той час я вже почала пекти імбирні пряники. Тому, приєднуючись до програми, я вже мала чітку ідею. Пройшовши тренінг, склала бізнес-план, щоб отримати комбайн для приготування тіста».

Кейт почала продавати пряники через інтернет. За її словами, кілька агенцій та магазинів вже постійно купують її продукцію. Також надходять індивідуальні замовлення. На столі Кейт повно найрізноманітніших пряників: тут і казково-мультиплікаційні персонажі, такі як Міньйони чи Карлсон, і нестандартні привітання для дітей на день народження. «Тепер я сплю лише по чотири-п’ять годин. Вранці прихожу до батьків готувати тісто, потім випікати та прикрашати пряники», – каже дівчина.

Після року вдалині від дому вона вирішила відвідати Луганськ, аби перевірити квартиру, куплену незадовго до весілля. «Дуже боляче все це бачити. Але ти розумієш, що життя триває, і ми також повинні рухатися вперед. Ми знаємо, що не зможемо скоро повернутися додому, тому намагаємося самореалізуватися тут», – каже Кейт. У новому місці завжди тяжче починати все з нуля. Утім Кейт дуже мотивована: «На початку літа я купувала лише по два кілограми цукрової пудри для прикрашання пряників, а сьогодні мені потрібен мішок 50 кг! Ще кілька місяців тому я не могла й мріяти про таке».

«Я дуже вдячна МОМ за підтримку. Коли отримала комбайн, не могла повірити, що це правда. Тепер я можу економити час на приготуванні тіста й приділяти його творчості. У мене так багато ідей, які я хочу втілити! Чоловік часто запитує, як я знаходжу час це все готувати. Але ж я не можу відмовити людям, які звертаються до мене, бо у них свято. Мені приємно їх радувати», – ділиться Кейт.

Кілька вечорів на тиждень дівчина продовжує співати в ресторані, хоча збирається зосередитися на випічці. «Я й подумати не могла, що мені це так подобатиметься. Уся родина задіяна в процесі: мама наглядає за тістом, батько приготував спеціальні місця для його сушки. Це ручна робота, і я завжди переживаю, щоб все було готове вчасно й виглядало чудово».

 

RELATED STORIES