Блог
By: Varvara Zhluktenko

Понад 2,7 млн українців уже повернулися додому з внутрішнього переміщення чи з-за кордону, куди були змушені виїхати через війну. Нерідко вони знаходять свої домівки зруйнованими чи розграбованими, і багато хто з них рятуючись від російського вторгнення витрачає всі свої заощадження.

Тисячолітній монастир став тимчасовим складом гуманітарної допомоги для тих, хто вертається, та для тисяч інших уразливих людей. Частину цієї допомоги надала МОМ, і митрофорний протоієрей Православної Церкви України Василь Лило готується відправити гуманітарку тим, хто потребує її найбільше.

Тисячі ковдр, рушників, ліхатрів сонячного живлення, та сотні матрасів, пластикових контейнерів і каністр скоро поїдуть до Полтавської, Дніпропетровської, Чернігівської та Сумської областей.

«Дай Боже, перша машина завантажиться й поїде до людей вже сьогодні», — каже отець Василь.

 

Отець Василь зайнятий координацією гуманітарної допомоги, яку отримує та надалі розподіляє Православана Церква України

Він розповідає мені про роль Церкви у спільних гуманітарних зусиллях: «Ми зараз дуже багато працюємо з нашими парафіями за кордоном, з іншими помісними церквами, з Іспанії, з Греції та з інших країн. Від української діаспори в США, в Канаді дуже велика допомога. Була потреба вивозити хворих дітей — і наші партнери, наші друзі, наші прихожани негайно мобілізувалися й допомогли закупити машини швидкої допомоги».

Отець Василь сьогодні одночасно і священник, і гуманітарний працівник. Як священник, він не схильний говорити про довгострокові потреби. «Ми віримо й молимося до Бога, щоб найскоріше це закінчилося», — каже він. І одразу продовжує вже як гуманітарний працівник. «Кожен день війни вимагає чогось іншого. Наприклад, кілька тижнів тому була потреба в машинах швидкої, а зараз в іншому, переважно у продуктах та засобах гігієни. Також, зараз є загострення ситуації й медикаментів не вистачає в окупованих містах і селах. Волонтери беруть на себе відповідальність й невеликими машинами на свій ризик їдуть туди, щоб доставити людям медикаменти. Це є однією з найнагальніших потреб зараз».

 

Пластикові каністри й контейнери слугуватимуть потребам людей, які повернулися додому, та внутрішньо переміщених осіб на півночі та сході України

Ми спілкуємося сонячного полудня, і промені мерехтять на золотих банях барокового храму, що є однією з визначних пам’яток та святинь християнства. Я запитую отця Василя про долю церков у районах, обпалених війною.

«Війна не вибирає, чи то церква, чи то дім, чи то історична пам’ятка. Війна руйнує все», — відповідає він. «Катували священиків, брали в полон, знущалися, і церкви були поруйновані. Є церкви, наприклад у Чернігові, які мають древню історію, пережили багато війн і зараз зазнали руйнації. Це же раз засвідчує, що це йде винищення України та українського народу».

Отець Василь оглядається на храм, і цієї миті я відчуваю вагу історії.

Які століття тому, монастир у Києві став центром допомоги під час війни

«Все це можна пройти тільки разом, коли ми єдині. Це можна здолати тільки тоді, коли ми будемо одне одному допомагати», — каже отець Василь.

З початку війни 24 лютого 2022 Представництво МОМ в Україні переформатувало свої проєкти, надаючи гуманітарну допомогу вимушеним переселенцям та постраждалим від війни громадам, безпосередньо та через кілька десятків давніх та нових партнерів. 

Ця допомога стала можливою завдяки щедрій підтримці урядів Канади, Німеччини та Японії, Бюро гуманітарної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Центрального фонду ООН із реагування на надзвичайні ситуації та Європейського Союзу.