Як МОМ допомагає геріатричним центрам та евакуйованим із зони бойових дій літнім людям

Вінниця — У звʼязку з повномасштабним вторгненням Росії в Україну та тривалими бойовими діями, мільйони людей втратили свої домівки та засоби до існування. Серед них багато вразливих категорій, зокрема люди похилого віку та люди з інвалідністю, які не мають змоги піклуватися про себе та потребують особливої підтримки.  

За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), майже 50% внутрішньо переміщених осіб є старшими за 60 років. На Хмельниччині геріатричні центри, такі як центр «Турбота», Смотрицький будинок-інтернат, Китайгородський будинок-інтернат, релокований хоспіс міста Часів Яр та інші, стали  притулком для переселенців похилого віку та з інвалідністю, про яких часто більше немає кому подбати. 

Однак таким установам часто не вистачає ресурсів для створення належного інклюзивного середовища. МОМ приділяє увагу забезпеченню потреб геріатричних центрів, зокрема надаючи гуманітарні набори, які включають інституційні та індивідуальні гігієнічні засоби. Це надає центрам необхідні ресурси для забезпечення чистоти та дотримання санітарних норм, а також догляду за людьми, що мають порушення рухових функцій. 

Переселенці, які тут опинилися, розповідають про геріатричні центри не лише як про простори фізичного догляду, але й про місце душевної опори. 

«Ми наче з пекла потрапили в рай», — згадує Микола евакуацію з Вугледара під обстрілами, спочатку до Покровська, а потім до Хмельницького.

Микола допоміг евакуюватися своїй матері — 92-літній Катерині Родіонівні. Для неї, повномасштабне вторгнення – це вже друга війна, але це вперше, коли вона опинилася так далеко від дому. 

Катерина Родіонівна багато посміхається, намагається бути бадьорою. Маленька, але світла кімната у соціальному центрі «Турбота»  — тепер її домівка. 

За словами завідувача відділення центра Олега Бойчука, заклад приймає переселенців з інвалідністю та постійно потребує необхідних для догляду за ними речей. 

Щоб підтримати установу, МОМ за фінансування уряду Канади надала центру гігієнічні засоби: інституційні набори, які містять усе необхідне для прибирання та дотримання санітарно-гігієнічних норм, індивідуальні гігієнічні набори, а також набори по догляду за людьми, що мають порушення рухових функцій. 

Такі ж набори МОМ привезла до Смотрицького будинку-інтернату на Хмельниччині для  людей з інвалідністю та похилого віку.  

«У кожного з цих людей своя болюча історія, кожен потребує уваги, щоб його вислухали, розрадили. Це важко морально, але розумієш, що твоя робота дуже потрібна та важлива», — каже Тетяна Суміна, завідувачка відділення.  

«Я з Краматорська. У липні 2022 року за 200 метрів від мого будинку влучила ракета. Мене поранило, ногу перебило — шийку стегна. Далі пам'ятаю тільки швидку», — згадує Тамара, якій 83 роки. Зараз жінка може переміщуватися тільки в колісному кріслі та потребує постійного догляду.  

Тут Тамара зустріла свого знайомого  — пана Григорія, який також тепер живе у Смотрицькому будинку-інтернаті. «Хата моя ще ціла, тільки вікна повиносило, сусіди доглядають. Дуже хочу повернутися додому», — каже Григорій Федорович. 

Адміністрація геріатричних центрів враховує той факт, що багато людей залишатимуться під їхньою опікою невизначений час.   

«У багатьох зруйновані хати, немає куди повертатися… Війна зробила так, що наш заклад став для них домівкою. І ми дійсно намагаємося робити все можливе, аби так і було для них, створюємо належні умови, намагаємося організувати для них дозвілля», — каже Наталія Базюк, директорка Китайгородського будинку-інтернату.  

Після повномасштабного вторгнення заклад відкрив додаткове відділення у селі Стара Ушиця, щоб забезпечити потреби більшої кількості уразливих переселенців. Але такі громади особливо потребують забезпечення речами для існування, тому що віддалене місце їхнього розташування ускладнює доставку всього необхідного. Команда МОМ змогла привезти туди гуманітарний вантаж з гігієнічними наборами.  

На початку повномасштабної війни МОМ також допомогла відділенню з облаштуванням інклюзивних душових та ванних кімнат, які обладнані спеціально для людей з інвалідністю.  

Зі 135 переселенців, що перебувають у закладі, 56 — це люди, які не здатні самостійно про себе дбати та не можуть ходити. За словами директорки центру, вони очікують, що понад 80% мешканців залишаться у них навіть після завершення війни. 

Деякі центри з регіонів України, де проходять активні бойові дії, змогли релокуватися, як от приватний хоспіс, який перемістився з Часового Яру в Донецькій області, разом із жителями та персоналом та їхніми родинами. Зі слів директора хоспісу Геннадія Ткачова, хоспісу не вистачає гігієнічних засобів, матраців, постільної білизни та ліжок. Перший із серії вантажів гуманітарної допомоги із гігієнічними засобами для мешканців хоспісу МОМ привезла у кінці жовтня цього року.  

Баба Ганна, як вона себе називає, одна з найактивніших мешканок хоспісу. Жінка  навіть допомагає персоналу: «Дрова ношу, складаю, город у мене тут є, вирощувала влітку овочі», – каже Ганна Яківна. Зараз вона мешкає ще з п'ятьма іншими жінками у переобладнаній кімнаті, яка ще три роки тому була звичайнісіньким шкільним класом.  

Усе її життя лишилося у фотоальбомі, який вона захопила із собою, коли евакуювалася. Гортаючи сторінки, вона згадує минуле: «Все було. Свій будинок, фермеркою я була. У мене ж 50 гектарів землі було біля Попасної, 50 кіз, корови, своє фермерське хазяйство. Усе зруйноване, нічого не лишилося», – розказує вона. У хоспіс у Часовому Яру вона потрапила у 2018 році, а у 2022 – разом з усіма переїхала до Хмельницької області. 

Ганна каже, що навряд повернеться додому. Її рідна місцина –  село під Попасною на Донеччині – майже повністю зруйноване. 

МОМ за підтримки Посольства Канади, Ukraine Humanitarian Fund та USAID BHA забезпечує заклади та їхніх мешканців не лише гігієнічними засобами та наборами по догляду, але й надає ліжка, матраци, постільну білизну, бойлери. У цьому році МОМ у центральних та західних областях України надала геріатричним закладам, що прийняли та продовжують приймати людей із зони бойових дій, понад 1000 гігієнічних наборів, понад 3500 пачок пелюшок, а також 58 бойлерів, 26 пральних машин, 20 сушарок, які допомогли облаштувати побут та покращити умови проживання релокованих літніх людей та людей з інвалідністю.