23 травня 2014

Очевидно, що для розробки міграційної політики країна потребує точної та свіжої інформації про іноземців, які живуть на її території, та про власних громадян за кордоном. Однак збір та правильний аналіз цих даних є значно складнішим завданням, ніж хтось може собі уявити.

МОМ допомагає Україні у поліпшенні управління міграцією задля обопільної користі держави та мігрантів. Черговим кроком у цій тривалій співпраці стала презентація результатів оцінки порядку збору, розподілу, зберігання та аналізу міграційної статистики, яка відбулася днями в Києві.* Те, як українські державні органи збирають та систематизують дані, що стосуються міграції, аналізували двоє з провідних українських експертів у цій галузі – Олена Малиновська з Національного інституту стратегічних досліджень та Олексій Позняк з Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.

«Детальна та систематизована міграційна статистика є базою для формування ефективної міграційної політики, що відповідає реаліям. Ми прагнемо підтримати Україну в розбудові ефективної системи управління міграцією, яка б гарантувала захист прав мігрантів: як іноземців в Україні, так і українських трудових мігрантів за кордоном», – пояснює Голова Представництва МОМ в Україні Манфред Профазі.

Чинну практику та реалізацію відповідного українського законодавства експерти вивчали шляхом інтерв’ю з представниками державних інституцій, які мають справу з тими чи іншими даними стосовно міграції. Під час презентації представниця Державної служби статистики Любов Задоєнко підкреслила, що зустрічі всіх відповідних урядових структур є прекрасною практикою, яка дозволяє працювати на довготривалий результат, і подякувала ЄС і МОМ за ініціювання не лише оцінки, а й можливості для урядових партнерів спільно переглянути та обговорити її результати.

Понад 20 органів державної влади в той чи інший спосіб задіяні в процесі збору, зберігання та поширення інформації, що має стосунок до міграційних процесів. Результати оцінки показали потребу в поліпшенні міжвідомчої взаємодії у цій сфері, а також необхідність зробити цю діяльність більш сфокусованою на людях, а не лише на процесах.

Наприклад, у випадку неврегульованих мігрантів, на додачу до їхнього громадянства варто було б зазначати їхній вік та стать. Це також стосується інформації про натуралізацію іноземців та видачу посвідок на проживання. Всі ці зміни допомогли б краще розуміти, ким є ці мігранти, гарантувати рівне забезпечення потреб жінок і чоловіків і захист прав мігрантів відповідно до найкращих європейських та міжнародних стандартів.

Експерти також вказали на потребу більшої уваги до українців, які живуть та працюють за кордоном. Так, вони рекомендують проводити регулярні обстеження трудової міграції кожні чотири чи п’ять років, та визначити профілі різних категорій трудових мігрантів, включно з довгостроковими, тобто по суті емігрантами (незважаючи на той факт, що вони не знялися з реєстрації в Україні; громадянами, які повернулися після еміграції, та маятниковими мігрантами. Серед основних викликів, із якими доводиться стикатися вченим та іншим фахівцям у галузі міграції, є те, що дані українських державних органів про українських мігрантів не збігаються з відповідними даними країн призначення; учасники малого прикордонного руху не виокремлюються в загальній статистиці; частка переказів трудових мігрантів у загальному обсязі приватних грошових переказів до України потребує точнішого визначення. Отримання та належний аналіз усієї цієї інформації матиме вкрай важливе значення для формування міграційної політики.

-----------------------------------

*Оцінку було здійснено в рамках фінансованoго ЄС проекту MIGRECO («Посилення управління міграційними процесами та співпраці з питань реадмісії у Східній Європі»). MIGRECOдопомагає Україні розробити сучасну систему управління міграції у відповідності з найліпшими європейськими практиками, що також підтримає Україну на шляху до візової лібералізації з ЄС.