Всі різні, всі рівні: підприємиця з Київської області шиє екологічний одяг-трансформер для людей з інвалідністю і не тільки

За міжнародними оцінками десятки тисяч людей втратили кінцівки з початку війни в Україні. Напередодні Міжнародного дня людей з інвалідністю, який відзначають 3 грудня, ми завітали у невелику швацьку майстерню, що знаходиться у селі Германівка, Київської області. Тут Анастасія, власниця бренду одягу “Жага”, розробляє та шиє речі, які пропагують інклюзивність та наголошують на рівності.

Германівка, Київська область — Ми зустрічаємо Анастасію у її швацькій майстерні — невеликому приміщенні, яке вона орендує, і де розвиває інклюзивний бренд функціонального повсякденного одягу «Жага» для людей із  інвалідністю та людей похилого віку: «Я завжди хотіла шити та мати власну справу. Концепція мого бізнесу прийшла до мене, коли я побачила у свого сина штани-трансформери, які легко перетворювалися на шорти. Я зрозуміла, як такі речі можуть нести важливу соціальну місію та полегшувати побут людей з інвалідністю», — згадує Анастасія. 

Свій шлях до соціального підприємництва вона почала під час лікування та відновлення після перенесеного раку молочних залоз у 2021 році, а з початком повномаштабного вторгнення її ідея набула нового сенсу: «У мене і самої інвалідність. І хоч її не видно зовні, хвороба дуже повпливала на мене внутрішньо. Я зрозуміла, що життя одне і треба втілювати свою жагу, адже іншого часу не буде, — ділиться Анастасія. — Звідси і назва бренду — “Жага”, жага до свободи, до знань, до пригод», — додає вона. 

Тепер Анастасія розвиває культуру функціонального та інклюзивного одягу, розробленого з урахуванням потенційних бар’єрів та потреб людей з інвалідністю.

У день, коли ми спілкувалися, до майстерні завітав Руслан, ветеран із ампутованою ногою та добрий знайомий Анастасії, щоб зробити заміри перед пошиттям нового одягу: «У мене є кілька пар штанів від Насті. Подобається все: від функціоналу до дизайну. Дуже зручно і з протезом, і без. Легко поправляти та протирати, адже знімати або закочувати штани важко, особливо зимою, особливо в машині або публічних місцях», — розповідає Руслан. 

Для Анастасії важливо, щоб клієнти тестували одяг та ставали співавторами нових моделей. «Із Русланом ми познайомилися, коли разом їздили в реабілітаційний центр у Києві. Я завжди прошу його та інших ділитися відгуками про речі. Я хочу, щоб хлопці казали, де тисне, де натирає, де незручно, адже кожен випадок ампутації є специфічним та потребує індивідуального підходу». 

Окрім речей із частинами, що відстібаються, Анастасія розробляє й інші моделі: «У нас є, наприклад, сорочки на магнітах. Це дуже зручно, коли у людини є проблеми з дрібною моторикою або ж для людей похилого віку, яким важко застібати ґудзики та блискавки. Є й речі для лежачих людей. Такий одяг додає впевненості та самостійності на буденному рівні». 

У рамках проєкту з підтримки мікро бізнесу, що фінансувався Міністерством економічної співпраці та розвитку Німеччини через Німецький банк розвитку (KfW), Анастасія отримала грант від МОМ, на який вдалося закупити тканини та оновити обладнання у майстерні. 

Анастасія планує розвивати бізнес: найняти швачку, покращити маркетинг, запустити рекламу та почати використовувати екологічну конопляну сировину.  

Усі її плани об’єднує соціальна місія: «Сільська місцевість потребує виробництв, а місцеві люди — нових знань та перекваліфікації. Зараз мені дуже не вистачає швачки і я навіть думаю самостійно організувати тут курси: дати оголошення та запросити місцевих до себе на навчання. Показати людям, що пошиттям одягу можуть займатися всі: чоловіки, ветерани, люди похилого віку та люди з інвалідністю».

Анастасія та Руслан також планують створити громадську організацію, яка буде займатися питаннями безбар’єрності та інклюзіїї у громаді, а також проєктами з реінтергації ветеранів у цивільне життя.